13015135_10153366300451783_855731164955924713_n_1

Анна з Сан-Паулу в Києві

Здається, коли у Києві усі друзі навколо тебе говорять про Латинську Америку, коли так хочеться вже почати вчити португальську, іспанську і латиноамериканські танці, але якщо ще не настав час їхати далі, втім, якщо до того ж добре себе вести, натхненно працювати – Бразилія сама може приїхати до тебе.

Двадцять дев’ять років тому Анна народилася в місті Сан-Паулу, вона каже, що усі друзі відмовляли її їхати до України, розповідали про те, що тут війна, небезпечно, що на кордоні вимагають хабарі. Але Анна просто вирішила і взяла квиток Сан-Паулу-Київ-Сан-Паулу і прилетіла на тиждень. Ми познайомилися випадково вже тут.

– У мене на чверть індіанська кров, на чверть італійська, я ношу італійське прізвище. Моя бабця досі говорить італійською, вона виїхала незадовго до війни. Але я ніколи не була в Італії.

Замість того, щоб летіти у омріяну для багатьох і рідну для себе Італію, Анна прилетіла до Києва. І їй тут страшенно сподобалось.

– Я була місяць в Москві і Пітері. Записалася туди на курси російської. Там люди страшенно непривітні. В Києві мені подобається, як люди вдягаються, але відчувається, що вони дуже скромні і сором’язливі. Разом з тим – тут так спокійно. Я зараз пишу своїм друзям, що тут значно безпечніше, ніж в Сан-Паулу. У нас цілі кримінальні квартали, у які не можна ходити. Кілька разів я потрапляла в перестрілки на вулиці. В новинах – в Україні війна, але де в Києві таке є?

Анну здивувало те, наскільки мало у киян татуювань, або вони їх ховають. Був дуже теплий день, коли усі одягли футболки. Ми бачилися кілька днів поспіль. І цього разу знову зустрілися ввечері.

– Знаєш, сьогодні мене розглядали так, наче я з іншої планети. В нас складно знайти людей без тату. В мене вісім! А тут у людей жодної!

Я довго пояснював існування спеціальної радянської тюремної культури, у якій в першу чергу був пласт специфічної музики, літератури і кіно, але були і татуювання. Про асоціації, що виводяться з тіла країни іноді складніше, ніж татухи.

Анна дуже соромилася зізнатися, що взяла тур у Чорнобиль, їй здається, що це не дуже приємно, знати, що з трагедії зробили розвагу. Вона обійшла усі київські собори і була у захваті. За тиждень вона встигла побачити лише Київ. Ми сиділи на балконі і дивилися на захід сонця, коли я дуже прямо запитав, чому вона сюди взагалі приїхала. Попередні рази вона ухилялася, наскільки могла.

– Тільки не зрозумій мене якось неправильно. Не знаю, що ти думаєш про реінкарнацію. Але мені здається, що я тут десь жила у попередньому житі.

Я справді не вірю в реінкарнацію, але якщо вона існує – ми точно були знайомі у якомусь попередньому житті. Отак сиділи на цьому балконі і говорили. Ймовірно, що навіть про попередні реінкарнації.

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ