12495061_10153334175616783_8522710620268908826_n

Аю – індонезійка з Сурабаї

Розмовляла з подругою на центральній базарній вулиці Роттердама. Індонезійською, за якою я страшенно скучив. Як тільки подруга від’їхала, підійшов я і спитав “дарі мана?”

Тут важко щось пояснити, просто Індонезія настільки величезна країна, це майже окремий континент, тому питання “ти звідки?” – одне з найбільших нормальних і звичних і для самих індонезійців. Голландці скажуть “фром Недерландс”, ми кажемо “Фром Юкрейн”, але якщо ви спитали індонезійця “дарі мана?” – це значить, що просто сказати “дарі Індонижія” вже не вийде, ви вже знаєте якийсь маленький секрет, ви вже вскрили базове походження і пішли далі.

Аю сказала “дарі Сурабая”, це там, де колись стояв таємно радянський флот, на якому служив Юрко Покальчук. Аю тут опікувалася дітьми в дитячому садочку, їй тут дуже холодно в Нідерландах, але вона думає, що в Україні холодніше. Аю проголосувала б завтра на референдумі за Україну, та в неї поки що тільки колоніальний, а не колонізаторський паспорт.

Страшно уявити, як ця на той час семимільйонна країна втримувала стомільйонну колонію на краю географії і Азії, а тепер саме ця вже сімнадцятимільйонна країна вирішила брутальним чином ставити під сумнів майбутнє сорокап’ятимільйонної.

Ми попрощалися з Аю, вона сказала, що я маю повернутися в Індонезію, вона теж збирається, от тільки тепер ще трішки заробить грошей для сім’ї на Роттердамському базарі. Вона від’їхала на десяток метрів і раптом закричала: “А оле-оле?” Оле-оле – це подарунки і в мене закінчились усі цукерки і листівки з України на сьогодні, натомість я отримав отак на Роттердамській площі справжній індонезійський крупук. Рисові чіпси. Нарешті, хтось і мені щось подарував. Все повертається, безслідно не проходить ані те, що ви даєте, ані те, що просто забираєте. І чорні сторінки історії з колоніями Нідерландів не можуть не повернутися їм, і мої подарунки, і такий безглуздий референдум, звісно, безслідно вже не минеться для цієї країни.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ