a309936-01

Батумі і пєрєстройка

Ми перетнули кордон за 20 км до Батумі, але одразу ж наштовхнулись на таку проблему: перед нами нормальна дорога до Батумі була повністю розрита, там була величезна яма, і я не знаю, як в результаті, ті фіри її проїхали. Ми сіли в маршрутку, вона коштувала якісь смішні копійки. Була десь 4 година з копійками, ми їхали в маршрутці, з водієм і ще одним тіпом, грав шансон дікій. Маршрутка — це старезний рафік, і їхали ми не по звичайній дорозі, це був дикий маршрут, а не дорога, він йшов через гору, під нами був обрив і далі море.

В деяких місцях було страшно, за кілометрів 20 і хвилин 30 такої дороги, назустріч виїхала лише одна машина, і саме в тому місці, де можна було розминутися, хоча більша частина цієї дороги настільки вузька, що гілки з обох сторін чешуть боки рафіку, дуже активно, очевидно нею користуються не дуже часто, але ми приїхали дуже вчасно, з неї відкривався неймовірний краєвид. Ми бачили Батумі з висоти, і кілька сіл близ Батумі, і приїхали, коли вже було світло.

Ми вийшл з маршрутки, на зупинці стояв один чоловік, він спитав: “Ви німці?”. Ми: “Ні, українці”. Він почав розповідати, що служив в Україні. Ми майже не спали вночі і були не дуже комунікативні, попрощались, і пішли бродити містом. Навколо я чекав побачити: золото і брілліанти Батумі, якого так багато в рекламних роликах Грузії, але побачили ми блєск і ніщєту одноврімєнно, розкішні готелі, сучасні, пару вилизаних вулиць, а навколо…

Грузія лише починає відроджуватись, але правильним напрямком це відродження пішло, адже поява фешенебельних курортів серед голодного населення, ще більшим робить розрив і контраст, і це навряд чи влаштує як багатих туристів, так і бідних, голодних людей. Далі ми побачимо зовсім іншу Грузію. Поїхали.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ