kachka

Качка з хлібом і чай

Вчора зупинились двоє, пара за 50. Я стою на об’їздній Житомира. Стоплю в напрямку Рівного. Довго ніхто не стає.
– Та шось ми загубилися. Не підкажеш, де дорога на Коростень.
Я підказав.
– А тобі в той бік?
– Ну, кілька кілометрів.
– То сідай! Будеш качку з хлібом?
– Та нє
– Шо нє? Не їв напевно, весь день, ось бери, ми вже поїли і скоро в гостях будем. Бери бери.
Їм качку і домашній хліб. Все смачне, з села.
– А чай будеш? З м’ятою! Домашньою. Та будеш! Ось є стаканчик чистий. Будеш будеш!
Я ще допивав їх смачнющий чай, коли виходив з машини, вони звернули на Коростень. Люблю простих людей з села в Україні. Вони мені нагадують хороших усміхнених, щирих і гостинних індонезійців.

ЕКСПЕДИЦІЇ