11112850_10152658642516783_8034100793350539519_n

Карла – власниця гестхаусу в центрі Лісабона

Просто магічна жінка. Вона власниця малесенького гестхаусу в центрі Лісабона. Я достатньо багато подорожую, но такого гестхаусу не бачив сроду.

Коли я дійшов до адреси, слід було трішки почекати. Рецепції тут нема і позначки, про те, що тут гестхаус, теж. Це додає таємничності і загадковості.

Карла під’їхала, запаркувалась, відкрила двері і почалося таке!! Вона показувала ці хороми з такою пристрастю, як це робить скрипаль, життям якого є скрипка. Вона відкрила холодильник – там було повно їжі, соків, фруктів.

– Оце ваш сніданок, – сказала вона. І там був величезний кошик з надписом “Богдан”. Разом із рахунком в конверті була улюблена її поезія про Лісабон. З кімнати прекрасний вид на затоку. Вона показувала кожен закоулок цієї прекрасної квартири так, наче зробила все тут сама.

– Ви власниця ж, так? – Спитав я.
– Так! – Ну я і не сумнівався. Дуже рідко можна знайти таких працівників. Щоб так любили свою роботу без власності. Щоб так від неї перлися. Та шо тут казати, коли часто навіть власники свого бізнесу не раді його мати. Я підтримую аборти так само як підтримую легку і безболісну ліквідацію ненужних і не обожнюваних фірм.

В наступній кімнаті було десять видів печива, чотири види хлібу, п’ять сортів чаю і величезна зала для сніданків та обідів. Тут скрізь купа книжок, музичні центри в кожній кімнаті замість телевізорів, картини, графіка, масло, пап’ємаше. Це коштує стільки ж як коштує будь-яка проста дешева кімната і хостелі тут.

– Коли будете йти – лишіть ключі в скринці. – Сказала вона і мені стало страшно.
– А це єдине ваше місце, – спитав я.
– Так, – із жалістю відповіла вона. – Дуже важко знайти гарне місце, з хорошим видом, локацією. Але я шукаю постійно.
– А давно це відкрите?
– Два роки вже.

Два роки, подумав я. Два роки. І мені стало ще страшніше. Я ж на власні очі неодноразово бачив як рашн турісто виносять з сніданків з шведським столом УСЕ, шо може помститись за щоки, в кишені і між пальців. Як вони тирять одіяла і подушки (!!!) з готелів а потім хваляться одне одному за келишком ісконного піва. В них така культура. Совок. Все – колективне, колгоспне, а значить нічиє. Хто перший урвав – того і буде. І я думаю про це і про цей гестхаус і про те, що вони вже так два роки. Два роки! Дай їм сили і не дай совків на поріг їхній.

Карла працює в асоціації з підтримки жінок з раком молочної залози і викладає теж мову тіла. Вона неймовірна. Кращий приклад антижлобізму і віри в людську чесність. Вона закохана в усе, шо робить. А я тихенько захоплююсь такими людьми.

Дякую Карло!

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ