16299214_10154079760011783_7823509211134088712_n

Віктор, Софія, Богдана, Михайло, Дмитро, Любомира

Це вони написали мені одразу ж, як тільки ми зібралися їхати до Ісландії і сказали нічого не брати з собою з їжі. Ми, звісно, послухали їх і все одно взяли піврюкзака сухпайку, це одна з найдорожчих країн світу. Любомира писала мені постійно, питаючи, як і з чим ще можна допомогти, коли ми заїдемо і ми одразу ж з літака поїхали до них, в український магазин “Карпати”.

— В Ісландії дуже мало українців і багато ватників, навіть з українськими паспортами. Але ми виправляємо цю ситуацію.

Виправляють вони справді “не словом, а ділом”! На їх спільній фотографії не вистачає найменшого. Олекси, йому лише 14 місяців.

Любомира родом з Коломийського району, а Михайло з Надвірної. Вони жили якийсь час в Англії, а вже звідти потрапили в Ісландію. Одразу хотіли робити якусь власну справу, але пов’язану із Україною. Так з’явився спершу магазин українсько-литовських продуктів, а тоді і справжня пекарня у центрі міста, де також продаються українські продукти.

 І подарунок, який вони нам підготували.

І подарунок, який вони нам підготували.

— Ви знаєте, як нам іноді складно дістати українські продукти? — розповідає Михайло. — Ми ще десять років тому багатьом виробництвам пропонували зайти на цей ринок, а вони кажуть: та ми в Москву цілі састави відправляємо. А ми казали, пропонували. Десь не хочуть ставити англійську мову на етикетку. Кажуть: ви спочатку вийдіть на серйозні об’єми продажів. А як ми можемо вийти, якщо все кирилицею? Або продають в радянських банках, які не переробляються. Приїжджають в Лондон на виставку — їм кажуть: клас, огірки-помідори, що треба, беремо, але зробіть тільки банку по стандартах. А вони кажуть: а нашо? Або “що нам з цього буде?”. Напряму нам менеджери з продажів кажуть, що ми маємо щось їм запропонувати, щоб купити їх товар, відкат. Ось так найчастіше виглядає експорт українських продуктів.

Натомість не думаючи про те, що їм з цього буде, Михайло з Любомирою готують нам вечерю і набирають три коробки їжі в дорогу навколо Ісландії. Просто так. Ми кажемо, що стільки просто фізично не зможемо з’їсти, а вони кажуть, що ми можемо роздавати по дорозі і розповідати, що це українське. Або їх хлібом підгодовувати птахів.

Вони налаштували тут копчення сала з місцевої свинини, вони знайшли, як коптити рибу, яку ісландці використовують як кормову і не додумалися б їсти — скумбрію. В них продається квас і соняшникове насіння.

— Ісландці до нас заходять і поліцію викликають. Тут алкоголь тільки в спеціальних магазинах продається, державна монополія. Ми їм пояснюємо, що це квас в пляшках і він безалкогольний. А насіння іноді пташкам беруть. Ми розповіли, що теж його їмо, він бере і в лушпинні закидає до рота. Пояснюємо, що його чистити треба, а він зрозуміти не може, чого ж одразу не продавати почищене.

16387449_10154079806781783_3496330875123940223_nМихайло мріє побудувати кафе і місце для ночівлі туристів під якимось із вулканів. Вже навіть має місце.

— Запропоную усім українським студентам приїжджати безкоштовно. Аби тільки їхали і світ дивилися. Багато хто навіть не знає, що таке Ісландія. Доїжджають нехай самі, а ми їх тут будемо годувати і давати нічліг. Аби тільки доїхали!

Коротше кажучи, не оминайте Карпати. Будь-які Карпати, а особливо оці, ісландські. Заходьте до них на борщ, квас і огірочки. Взагалі ця родина — наше справжнє народне консульство в Ісландії.

ЕКСПЕДИЦІЇ