bd8ec94-9

Ларіса-Афіни автостопом 1.08

Вранці ми прокинулися в одноповерховій хіжині нашого друга з Ларіси. Він заїхав за своїм колєгою, лишив йому машину, він назвав його греко-маскараде, той був красіво прічєсаний і з сігарєтою. Здається маскарад – це грецьке слово, і ми його розуміли. Його друг нас завіз до якогось місця і сказав – ось тут ви зловите машину. Була майже 8 година ранку. Там був супермаркет, і ми почекали, доки він відчинився, і трохи перекусили. Вирішили йти до виїзду з Ларіси. Йти довелося дійсно довго, ми дійшли начебто до розв’язки, там два афроамериканця мили вікна на світлофорі машинам, і якось неприязно на нас дивилися. Ми пройшли далі, тоді ще далі, а тоді мені здалось, що я вже заробив собі сонячний удар. Мене просто вирубало, і наче піднялась температура. Клімат грецький – це шось неймовірне. Влітку наче йдеш по пустелі, і навколо суцільний пісок, я ще жодного разу не йшов так пустелею, але за відчуттями, мені здається, це мусить бути десь так само. Поки що це найпекельніша спека з усіх, які доводилось мені “відчувати”.

57b6f7e-6

Ми стопили години 3-4, паралельно трішки просувались вперед. Дійшли до одної заправки, стали. Там нас спершу гостинно прийняли, а коли за годинку ми їм набридли, вони нам порадили пройти до наступної. Ми йшли і йшли, наступної видно ще й не було, як зупинився джип Сузукі Джиммі, маленький, мені завжди цікаво було, де люди ховають ноги в цьому автомобілі. Виявилось не так вже й страшно і тісно. Ми нарешті виїхали на “Національну дорогу”, це єдиний автобан в Греції, який будують вже років 20, і досі купа ділянок не закінчених, а деякі вже закінчені – давно потріскались, зате, кожні 20-30 км на цій дорозі стоять блокпости, на яких треба платити. Взагалі Греція дуже нагадує в усьому Україну останніх 10 років. Те, що мене найбільше вразило – греки вступили в ЄС з паперовими паспортами, досі такими самими як в Україні, вступили з практично відсутньою промисловістю, вступили з достатньо хиткою валютою Драхмою, а Україні ставлять в умову лише безвізового в’їзду в ЄС – паспортну реформу. Ми питали в усіх греків, з якими їхали цією національною дорогою: “Як нині життя в Греції?”, і вони відповідали по-різному, звісно, але всі починали з одного й того самого слова: “Щіт!”

83ec27c-7

Цей сказав, що теж трохи подорожував стопом, але потім сім’я-робота. Він висадив нас під мостом – прямо перед з’їздом на автобан, і там ми простояли зовсім недовго, хоч і машин там майже не було. Вже третя нам стала, хоч він і проїхав на 200 метрів від нас. Я біг спершу без рюкзака за ним, тоді повертався, а тоді вже з рюкзаком і Нателлою. Він виявився теж старим автостопщиком, він теж сказав “Щіт”, і також тепер працює тяжко, щоб якось прожити, а, ще двох наших останніх супутників об’єднувало те, що вони дивувались тому, що ми їдемо до Афін, а не, приміром, до Тессалоніків. Вони казали обоє: “Обережніше там, в Афінах – там мафія, і люди скрізь намагаються вас завести за кут і обібрати.” Перед цим наслухавшись байок про Албанію, я ледь стримував сміх, і намагався якось пожартувати з приводу страшної і дуже напруженої ситуації в усьому всесвіті, але це лише загострювало побоювання наших супутників щодо нас. Ще наш останній супутник сказав щодо влади All remains the same, і якось так по-особливому виділив це, що мені захотілось запитати, чи він часом не фанат Led Zeppelin, але я стримався.

24125a0-3

Він висадив нас прямо на автобані, на такій типу міні-парковочці, там був будиночок з трьома туалетами – м, ч та і. Там ми розклали каремат і притулилися до найбільш чистого – і. Я постопив прямо на автобані, спека була настільки нестерпною, що це вдавалося, тільки коли сонце заходило за найменшу хмарку. Кілька машин під’їхало до туалету, в жодній не було місця, тоді приїхала машина прибиральна і бабця почала мотати віником. На щастя, не довго, Нателла дуже переймалася, вона хотіла потрапити до Афін як можна швидше. Я отримав кілька смсок про вписку, точніше про те, що її не буде. Ми почали нервувати, спека робила чудеса, мізки плавились. Я подумав, що треба розслабитись, тоді ми знайдемо і машину і вписку, а для цього треба перепочити, і ми знову після прибиральниці розстелили каремат, і майже одразу відключилися на кілька годин. А коли прокинулись одночасно, побачили, що на стоянці стоїть машина, я підбіг, дядько сказав щось типу, та я не до Афін, лише до чогось-там. Я не зрозумів до чого, я сказав:“Ок, підкинеш?”. Він каже: “Ну окей, нема проблем!”.

f4517e8-11

Потім виявилось, що ми перші автостопники, яких він підібрав. Спершу він глаголіл про дівчат, розваги, і як якісно відрізняються південні греки від північних. Тоді я запитав яка його професія, після того, як він поцікавився моєю, він трохи знітився, а тоді так процідив крізь зуби: “Ай ем поліс офісєр”, виявилось також, що цей офісєр жив до 2-х років в СССР, хоча його батьки греки, вони були виселені в Узбекистан, і тут вже почалися інші теми – політика-економіка, культура навіть! Тепер він вже нас попередив, що в Афіні мафіозі повсюду, тримайте гаманець, тримайте рюкзаки, тримайте камеру, тримайтесь! І тут, в нього в машині, я отримав смс від киянки, яка вже 15 років не була в Україні, яка хоч і не була вдома, відкрила в Афінах для нас свою оселю, де ми змогли відіспатися два дні, і пройтися Афінами лише пізно ввечері, зустрівшись там ще з одною львів’янкою. Сил на те, щоб зануритися глибоко в місто зовсім не було, а тому чекайте Афіни, ми ще повернемося.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ