0000000000000000jhfjdhf

Лєна і Алекс, з якими доїхав до Албанії

Олена родом з Москви, Алекс – з Пітера. Нещодавно переїхали у Чорногорію. Планують бути мінімум до літа. Їздили у Македонію на концерт. Я знайшов їх випадково на БлаБлаКарі, висіла пропозиція від них їхати через Албанію і мені це ідеально пасувало. Вони усього 80 кілометрів не доїжджали до міста Дюрес, звідки у мене вже був зарезервований паром до Італії і я на нього ризикував не встигнути, якби не вони.

Ми говорили нон-стоп з 9 ранку, моменту, коли зустрілися, і до того моменту, коли наші дороги розійшлися. Десь о 3 дня вони підкинули мене ще на кілометрів 20 далі, у мене лишалася пряма дорога на Дюрес (хоча і звідти я умудрився їхати трьома машинами).

Лєна працює журналістом і продуцентом в журналі Interview, а Алекс займається власним інтернет-магазином. Зараз вони працюють над власним тревел-проектом.

– Один мій друг сказав, я втік би не від Путіна з Росії, а від людей. – каже Алекс. – На Балканах дуже хороші люди. Відкриті, не агресивні. У Москві стало дуже важко.

– Моя колишня головна редакторка каже, що їй ніколи не було так страшно в Росії, як зараз, – доповнює Олена. – Найстрашніше, що це все відбувається у час сучасних інформаційних технологій. Стільки людей вірять у відверту брехню. Хоча у нас у всіх один і той самий інтернет. Все можна перевірити.

Це була прекрасна подорож. Лєна і Алекс розповідали мені про свої пригоди на Алтаї, у Європі і Бразилії, а я їм розказував здебільшого про Азію і Україну. Вони і самі не раз були в нас.

– Шкода, що тепер так просто не поїдеш. Справа навіть не в тому, що в нас російські номери, а в тому, що безліч наших знайомих тепер живуть не таким безпроблемним життям, як ми і ми відчуваємо свою вину. Все одно так чи інакше не уникнути розмов про конфлікт, це як слон в кімнаті.

Ми безліч разів зупинялися і дивилися краєвиди, фотографували, їли, пили каву і спілкувалися, спілкувалися, спілкувалися. Через Албанію ми їхали важким серпантином, на якому страшенно укачувало, тягнуло на сон, і, чесно кажучи, говорити було складно. Але у нас було стільки тем про подорожі, ситуацію з нашими країнами і спільних думок і інтересів, що цього дня навіть на все не вистачило.

На БлаБлаКарі крім пропозиції Алекса у найближчі 30 днів немає зі Скоп’є жодного переїзду в Албанію. Але вони їхали саме у той час, коли мені треба було і тим маршрутом, який пасував для мене ідеально. Ні, я все ще вірю у випадковості, але кожного разу все менше.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ