Лурдес – прекрасна іспанка
Журналіст, фотограф, документаліст. Я зустрів її акурат після Хосе. Я почув ролінг стоунс, здається, з її машини і підійшов на заправці.
– Я взагалі люблю їхати сама. – Сказала вона. Я розумів, шо після ночі на заправці я не виглядав аж надто репрезентабельно і навряд викликав довіру. Я сказав, що їду з Києва до Лісабона і що я з України, і ще сказав, шо журналіст. Це було прямим попаданням.
Лурдес вела воркшоп в Києві з фотографії кілька років тому і робила кілька проектів, пов’язаних з зоною відчуження. Вона досі пам’ятає слово “ліквідатори”.
Вона сумнівалась, чи підвозити, бо колись підібрала дітей на Кубі і ті непомітно витягли її камеру.
Лурдес не любить французів. Вважає їх зверхніми.
– Влітку ми поїдемо навколо Франції, але нас цікавить природа. Сподіваюсь не зустріти надто багато французів.
Вона ставила мені неймовірно багато питань про Україну і деякі з них були ретрансляцією безглуздих новин. Як то “чи майдан зробили радикальні праві сили?” або “більшість активного населення сходу – проросійські?”
Ми непомітно доїхали до Мадриду. Час пролетів блискавично. Думаю, що ми обов’язково зустрінемось ще з Лурдес колись. Ми зробили на пам’ять фото одне одного.