095d682-dsc-0069

Львівські будні

Приїхали ми до львова о 2:30 годині ночі і вийшли на об’їздній, навіть до Галицького перехрестя було ще кілометрів 10. Тож ми дійшли до першої заправки і стали там. Приємний заправщик викликав нам таксі, що о 3 з копійками було непросто. Йому довелося обдзвонити о цій порі всіх друзів, аби спитатись номер таксі. :-)

Ми сиділи і чекали таксі на зачиненій заправці як туди ввалився мужик, і дико верещав: “Чому ви зачинені?”. Йому заправщик відповів: “Переоблік з 3:30 до 4:30”. А той у відповідь: “У вас в 2:30 переоблік!! Чому я постійно їду в цей час і зачинено у вас?”. А заправщик спокійно: “Бо в нас щодня в цей час переоблік, логічно, нє?”. :-) Але той шось там ще не заспокоювався, а до нас саме під’їхало таксі.

bc3fbcf-1

Далі ми сиділи в Криївці. Чому у Львові немає жодного пристойного місця, в якому можна посидіти вночі? В Криївці можна сидіти або бухим, напевно, або з діркою в голові. В 5 з копійками ранку убивши повністю наші ноути до розрядки ми вийшли розклали речі на лавці біля Нептуна, і лягли там так, на кілька хвильок розслабитись.

fd5b1b5-2

Корочє, прокинулися ми від того, що на вухо дико волав мєнт, а з ним був його дружочєк. Той кричав, що вокзал – для того щоб лежати, а лавочки – аби сидіти! Вимагав докумєнт, дав посвідчення журналіста, спасло чучуть, ще трохи поволав, що наші фотоапарати лежали за метр від нас без нагляду, і от їх би вкрали, а ми потім зробили б їх винними! Я з ним погодився – зробили б. Далі ми знімали відео з двірничками, як вони ефективно метуть віниками, а вони смущалися. :-)

cdbf108-6

Тоді ми пішли шукати дім askelo, він написав мені лише номер будинку і вулицю, а квартиру тіпа здогадайся сам. :-) І ще я загубив його номер і скажу навіть більше: є така штука, коли ім’я жежешне повністю витісняє справжнє. І от ми сидимо під його вже будинком і я натужно намагаюсь згадати те ім’я, що було написано на поштовому конверті укрпошти, що він його мені надсилав роки три тому. :-)

Спершу я зайшов у дуже круті двері, там мені відкрив сонний мальчік, очевидно, я його розбудив, і якби я на той момент згадав ім’я, можливо він мене б і направив на вірні двері. Але ж ні, він мене навіть не послав, почувши дивний нік, наче якесь паганяло. Це могло виглядати як непоганий вранішній развод, жарт якийсь дурнуватий, але ж йо, які жарти?

2b05a61-dsc-0072

Корочє, далі ми сиділи далі під його будинком і тут мене пасєтіла неймоврна мисля – я згадав!! я згадав мало шо ім’я – ще й прізвище! :-) І на радощах побіг будити інших сусідів. У одної з сусідок виявився його телефон, я його набрав, і він сказав мені сонним голосом: “Мене щойно хтось розбудив дзвінком у двері”. Я дійсно дзвонив і в його двері, але там не було навіть ніякого шороху, тож я пішов дзвонити іншим. Тож ми тепер тут, на прекрасному балконі посиджуємо, в подальшу дорогу збираємось. :-)

Напишіть відгук

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ