996758_10153141276091783_6765720433155345464_n

Марія у Космачі робить міні-Італію

Це вже четверта Марія у нашій експедиції ‪#‎carpaty1516‬ і ще не остання. Найпопулярніше ім’я в Українських Карпатах. Ми зайшли в піцерію до Марії, бо були змучені довгою і тяжкою дорогою з Косіва до Космача, яку занесло снігом і ніхто і й не збирається її чистити чи посипати, наче і нема такої дороги.
До того ж ми були страшенно голодні. Марія теж саме приїхала з міста і сказала, що в них вже зачинено у цей передсвятковий час і нічого ще немає. Ми почали слізно просити нас погодувати і Марія зжалилась над нами і сказала, що таки зможе приготувати казан італійської пасти з тунцем на всіх. У цей передноворічний день було досить складно знайти ще якесь місце, аби поїсти.
Виявилось, що Марія жила багато років у Італії, але її завжди тягнуло додому. Зароблені гроші вона вкладає у піцерію і власний готель у Космачі, а її дві дочки досі лишилися далі працювати в Італії. Одна з дочок працює у “віп-таксі” шофером і їздить по усій Європі. Марія працювала перекладачем.

 Я їздила з багатьма італійськими інвесторами в Україну.  Велика частина італійських бізнесів, які прийшли в Україну проходили повз мене. Я за час роботи в Італії більше побачила Україну, ніж за все життя, бо ми їздили на різні фабрики і підприємства по усій країні – від Криму і Донбасу до Закарпаття. Я перекладала переговори сторонам. Чотири з п’яти інвесторів йшли зразу. А як вони можуть залишатися, якщо їм кажуть ті, хто дають дозволи: “Ви вкладаєте 45 мільйонів? Значить 45 мільйонів заносите нам, а 45 вкладаєте – і ми даємо вам працювати.” У італійців завжди виникало одне питання: а якщо людина, що взяла хабар, піде з посади? Платити доведеться знову?

Це те, що довгий час відрізняло український і російський ринок. В Україні була постійна зміна влади, приходили абсолютно нові і “незаплямовані” державні мужі, які не займалися зміною системи, а просто сідали у крісло попередника, переймаючи усі його “напрацювання” і схеми. Групова порука зберігає цю ситуацію і у теперішній Україні. Натомість в Росію інвестиції йшли значно жвавіше, бо ніхто не вірив у зміну царя і тепер, коли смерті вождя чекають усі, почався колосальний відтік інвестицій. 25 років Україна втрачала інвесторів з усього світу через дві прості причини: нестабільність і стабільну корупцію. Слід було б прибрати хоча б одну із двох. Краще другу.

В Італії я працювала на фірмі, де власник вкрав 20 мільйонів доларів. Там, звісно, не така вже і Європа. Ззовні – так, але всередині там теж працюють схеми. Колись ми з українськими архітекторами виграли конкурс на реставрацію кількох пам’яток історії у Венеції. Офіційно, на тендері. Наступного ранку на їх сайті з’явилась інформація, що умови одного італійського заявника несподівано змінились, що порушувало умови тендеру, тож реставрацію віддали йому. Тоді я вперше відчула, що стикнулася зі справжньою італійською мафією. Кажуть, що на півночі їх немає, тільки на півдні. Це не зовсім так.

Марія закохалася в італійську кухню і навчилася готувати більшість традиційних страв. Ми їли цілий казан пасти на сімох за настільки смішні гроші, за які в італійському ресторані ми заплатили б хіба що за півпорції. Ми їли пасту в центрі писанкарства і опришків, в найбільшому, як вважають тут, селі в Європі, в заповіднику гуцульщини, і ця глобалізація часом буває такою приємною і смачною. Марія мріє, щоб до села таки з’явилась дорога. Вона не злякалась української корупції, з якою стикалася за роки роботи перекладачем, і повернулась і почала свою справу у рідному селі. Вона взяла найкраще звідти і привнесла його у буденне життя свого селища. Марія – яскравий приклад успішної рееміграції, на яку насправді чекає стільки українців закордоном.

ЕКСПЕДИЦІЇ