10313381_10152768844836783_5601092794512790531_n

Містер Лі, шо виріс в імперії Мао

Китаєць з південної провінції, 47 років. Лікар. Продезинфікував мій палець, який перед цим я розбив у хостелі об гострі залізні відкриті дверцята в темряві. Буває таке, що потрапляєш в зовсім не своє місце. Все іде не так, ще звечора мені зверху посилались сигнали “забирайся”, а я був до них не надто чуйним. Дарма.

Отже я йшов з хостелу, який трохи довелось залити кров’ю і в якому мені ніхто не збирався навіть підказати, де найближча клініка. По дорозі в невідомому напрямку, мені траплялись лише водії тук-туків, шо спритно помітивши мої негаразди і шкутильгання, не проти були заробити на екскурсії містом до “найближчої клініки за 3-4 кілометри”. Я цій шляхетності не повірив і вирішив витратити ще трохи крові і пройтися. Найближча клініка виявилась за 50 метрів, просто за рогом. І там мене зустрів містер Лі.

Містер Лі виявився надзвичайно чуйним і приємним співрозмовником. Він дуже граціозно переказував лаоські і китайські комуністичні новини, в яких Україна поділена на велику кількість груп місцевих мешканців, які на вулицях з автоматами воюють одне з одним. Росія в даному випадку надсилає гуманітарні конвої сотнями, а Америка і Європа тим часом скуповують землі, вводять війська, захопили мозок нашого президента, використовують навіть його шоколад! Чорт забирай, тут навіть шоколад з присмаком американізму проти нас воює! В результаті Америка хоче позбутися Росії остаточно руками українських повстанців, тільки лишилось незрозумілим, як, якшо воюють вони між собою на вулицях.

Я дуже лагідно намагався пояснити суть проблеми, не сперечаючись із пропагандою, але антиамериканізм, як я вже колись писав, це, на жаль, русофілія. Полярність не змінилась з часів холодної війни і тепер вона викликає дикий іронічний смішок, але шо з цим вдієш. Тут в Лаосі годинникова стрілка взагалі не зрушила з часу холодної війни.

Містер Лі вже 7 років тут, у В’єнтіані, столиці Лаосу. В нього на стіні прямо за ним висить якийсь наріст на члені, який він вирізав у місцевого лаосця і тепер, як бачте, пишається вдало проведеною операцією. На іншій стіні висить лаоська абетка для дитячого садка.

Він втік сюди від жінки, з якою жив 15 років. Їх дочці 16.

– Вона не хотіла зі мною розходитись. Мені довелось втекти з Китаю. В Лаосі дуже добре, дуже дешево. Хороші люди. Але я тут вже 7 років і досі не навчився читати по-лаоськи. Англійською навчився за тиждень, а лаоською не можу. Найняв на роботу місцевих.

Містер Лі дуже переймався, шо я скоро поїду в Україну і пропонував знайти мені роботу в Китаї.

– В мене є багато зв’язків. Чим ти займаєшся? Зможеш працювати на заводі? Не їдь додому зараз, поки там скрізь на вулицях з автоматами бої.

Містер Лі дуже хороший. Але я все одно спробував трошки помішати і підігріти вже застиглу кашу в його голові.

– Америка дуже погана! Вони стільки воїн зробили у світі. Росія не хоче війни, Америці всі війни треба. Але американці часто їздять в Лаос.

– У вас були пацієнти з Америки?

– Багато!

– Хороші?

– Дуже хороші! Я в них питаю, чого ваша країна така погана, а ви хороші? А вони сміються. Завжди лишали трошки більше грошей. Завжди були дуже розумні.

– А росіяни були серед пацієнтів?

– Небагато. Тут за рогом минулого року відкрили російський ресторан. Він проіснував три місяці. Я там один раз поїв. Дуже несмачно, більше не ходив. Там постійно напивались і бились. Потім до мене потрапляли сюди з розбитими головами. Нащо вони б’ються? П’яні, брудні. Неприємно було. А після одної чергової бійки кафе закрили. Не пішов бізнес.

Я спробував запитати в містера Лі, шо виріс в імперії Мао, чи країни для нього – це не люди насамперед, і він замислився. Я ще раз спробував пробити його броню запитаннями про такий разючий контраст між пацієнтами. Антиамериканська пропаганда, шо вливалась в його жили роками, це зовсім не алкоголь, що виходить головним болем на ранок у будь-якій розумній кількості. Я намагався йому пояснити, що біполярність – це занадто просто, щоб бути єдиною істиною і що між раєм і пеклом є безліч ничок. На цьому ми і розійшлися.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ