на зупинці…

.. підходить борщаговський парєнь.
– ти нє знаєш, тут шисят дівятий ходіт? – питає
– тут, – відповідаю я і проходжу за двадцять метрів уперед.
– слушай, – підходить знову, – слушай, а гдє ти такую рубашку достал?
Зараз буде грошей просити, подумав я, ну хай просить, пошлю його працювати. Натомість чую:
– А знаєш, такая рубашка – мєчта моя з дєцтва. Нєт, я не хочу, что би ти мнє єйо подаріл, просто інтєрєсно, сколько стоіт.
Я відповідаю. Далі йде довга розмова. Я питаю – де він вчився, де працював, ітд. ітп. Наче беру інтерв’ю ))
Він каже:
– А я єслі б умєл, тоже б по-українскі говоріл. Я вобще хожу только на украінскіє дублірованиє фільми.
Тут я офіґів.
Ми говорили ще хвилин 10. Потім підійшла моя остання маршрутка – ми попрощалися. Але я досі в стані офіґівання від розмови з пересічним гопом, який працює грузчиком і отримує 90 гривень на день, при цьому перетягує за день близько 10 тон..

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ