ukrainian-visa

Нові факти корупції консульської служби

За кілька тижнів виповниться рік від моменту старту кампанії #NoVisaToUkraine. Щоправда, святкувати нічого.

Днями до мене звернувся іракський студент Бархам Халід, що з 19 жовтня, коли здав усі документи на українську візу, до цього моменту, 3 лютого, її не отримав. Вони з братом виявилися тими затятими борцями із системою, якими не є більшість туристів, бізнесменів, мандрівників, що, стикаючись з деякими українськими дипломатами за кордоном, різко втрачають мотивацію і інтерес до нашої країни. Чому?

Бо процедура отримання візи нелюдська і є складнішою та дорожчою за візу до Шенгену, про що є безліч матеріалів: http://logvynenko.com/category/novisatoukraine/

Бо іракський студент дзвонить до українського консульства щодня із листопада, коли Україна мала крайній термін видачі візи (розгляд триває до 30 днів), консул кидає трубку, каже передзвоніть завтра, завтра каже післязавтра і так далі, бо на інтерв’ю в консульстві, перекладач (англійською ж не кожен український консул володіє) пояснив студентові, що за 1300$ він зробить цю візу за місяць, а інакше це може зайняти невідомо скільки часу.

Але іракський студент вирішив зробити все по закону. Він навіть найняв водія таксі, аби той їздив щотижня до консульства, оскільки в українське консульство треба ходити і “перевіряти”, чи готова вже віза, коли консул не бере трубку, а студент живе в курдській частині Іраку (500 км від консульства). Щоправда, тепер таксисту повідомили, що він має платити за вхід до консульства.

На курс української, який почався із січня, абітурієнт вже не встиг. Запрошення його на навчання дійсне до кінця лютого, після цього посольство може поставити відмову через закінчення “терміну придатності” виписаного Університетом Шевченка запрошення. Так зазвичай це і відбувається з тими, хто не хоче платити.

Консула звати Володимир Грищук, саме про нього говорить абітурієнт, саме цей консул вже потрапляв на сторінки ЄвроПравди із заголовком “Іракські бізнесмени скаржаться на консула України – жбурляє документи” (http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/09/8/7054319/). Але таких як цей студент – тисячі, це проблема не одного консульства, але іноземці бояться про це говорити відкрито. Це не тупих ДАЇшників на дорогах записувати. Туристи, бізнесмени, студенти зазвичай просто назавжди викреслюють зі списку можливих країн Україну. Назавжди.

Ось тут ця історія на відео:

Я хочу вам нагадати, що все це відбувається в наш час, коли на Сході війна, Україна начебто прагне реформ і безвізовий режим з ЄС, а українські чиновники отримують непогану зарплату закордоном і добрі чайові за вислугу в системі МЗС як, приміром, 1300$ за “прискорений” розгляд візової справи.

У нормальній країні міністр закордонних справ після таких фактів йде у відставку. Але в нас, боюсь, тепер Бархаму Халіду буде ще важче отримати українську візу. Може Президент, що відповідає за міжнародну політку, візьме під контроль цю справу? Може хтось нарешті понесе покарання за цей сором? Прошу вас, допоможіть з поширенням цієї історії.

ЕКСПЕДИЦІЇ