11825861_10152886691956783_6092795671942113837_n

Одарка з Вінніпегу і портрет Шевченка в хостелі

Її діди і бабусі зі Львівщини. Все життя прожила у Вінніпегу, жодного разу не була в Україні. Батьки переїхали в Канаду і працювали там фермерами тоді, коли в Україні бути фермерами було суворо заборонено.

Одарка підлітком вчила вірші Шевченка, грала в групі бандуристів і цимбалістів, навіть ходила вчитися вирізати з дерева і вирізала портрети Шевченка. Це було тридцять років тому.

– Зараз в Україні теж всі діти поголовно вчаться грати на бандурі? – Спитала вона, не уявляючи, що відбувається зараз на одній із її батьківщин.

Вона вміє готувати борщ і вареники, але вже не пам’ятає української. Розуміє і вміє читати, але не говорить. А познайомились ми дуже весело: вони зайшли вдвох з чоловіком і вона йому показувала портрет Шевченка в нашому хостелі на малазійському острові Пенанг і казала йому “я впевнена, що це він”, а він відповідав: “точно? виглядає більше на якогось російського персонажа.” І ми розговорилися.

Одарка з чоловіком Робертом і дітьми подорожують вже 6 місяців. Позаду в них Австралія, Нова Зеландія, Індонезія, Сінгапур, а попереду Таїланд, М’янма, В’єтнам. Вони виділили собі рік на мандри. Одарка викладає creative writing.

– Ми пишемо спільну книгу про наше життя. – Каже вона. – Маємо здати синопсис дуже скоро.

Одарка зробила кілька фото із Шевченком:

– Моя мама буде щаслива побачити, що я тут в Малайзії знайшла таке місце.

Вони хочуть поїхати подорожувати по Україні згодом. А я розглядаю мапу Америки і думаю над наступною великою подорожжю. Думаю, ми обов’язково ще десь в цьому тісному світі перетнемося.

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ