11113206_10152949206926783_6100546872855649061_n

Оля – борець у громадському секторі

Вона прекрасна. Оля борець важковагової категорії у громадському секторі, хоча алкоголь, думаю, їй без паспорту все ще не продають. Я б не продав.

Ми знайомі рівно десять років. Десять років тому я знав Олю як дівчинку, що вміє робити сайти і красиво фотографувати. Потім Оля зробила фотостудію Folga Studio. Виявляється, я досі адміністратор цієї сторінки на фейбсучку, колись я помагав Олі зареєструвати її, а вона мені робила фотографії перед відправкою у першу довгу подорож автостопом. Тоді Оля сказала “принеси якийсь реквізит”. Я по дорозі до студії найшов якусь коробку на смітнику. Приніс і кажу: “Це мій реквізит”. Зробила мені Оля фотосесію, а фото потім стало обкладинкою журналу. Журналу для бомжів)))

247667_187432194640476_3173477_n

 

Оля почала боротьбу за ПоділНаш давно. Вона виклала плиточкою пандус до свого під’їзду, а сусідка прийшла і розфігачила його.

Зараз Оля одна із активісток групи “Подоляночка”. І хоч вона і не зареєстрована офіційно як громадська організація, їх діяльність примушує чиновників і забудовників боятись і слухатись.

На початку літа Оля перетворила смітник-пустир посеред Подолу на сад “Самосад”.

– Ми навіть не очікували, шо наш маленький районний проект стане таким гучниму всьому місті. Довелось трішки призупинити діяльність, бо до нас почав їздити весь Київ. Сусіди спочатку раділи саду, який ми зробили, а коли це перетворилось на постійний фестиваль, їм це почало заважати. Вони попросили відпочити, ми їх не дражним.

У Олі є і інша проблема. Через бюрократію їм не можуть виділити воду для поливу, хоча труб навколо купа. Вони навіть знайшли підземні води на глибині 5 метрів, але хто дозволить в центрі Києва рити? Махровий совок, а дерева засихають.

У 1995 році Оля жила на Троєщині, її оточували страхи, пов’язані із криміногенною обстановочкою, що склалася на районі і конкретно у її під’їзді. Їй було страшно ходити зі школи. Але несподівано у дворі якийсь чоловік почав висаджувати різні рослини, ставлячи біля кожної табличку, створюючи малесенький локальний ботанічний сад. Оля зараз про це часто згадує, бо для Самосаду вона витратила власні гроші, купила коробки для дерев і землі, самі рослини, витратила купу часу і перетворила просто один київський двір на маленьку оазу. Ця ідея до неї прийшла з її дитинства.

Оля розмалювала під’їзд, у якому її студія. Каже, що її надихає те, що в під’їзді живе підліток, якому страшенно подобаються скромні малюнки і чистота у під’їзді. Оля добре знає на власному досвіді, як позитивні історії з дитинства знаходять продовження вже у зрілому віці.

Оля оплот оптимізму, хоча вона з цим сама не погоджується. Але не так багато, на жаль, є таких позитивних і впевнених борців за місто. Треба з них пилинки здувати. Вона родом з Прип’яті і реально заряджає. Дякую за заряд, Олю. Я все ще свічуся!

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ