13051489_10153363096041783_1015209139726070281_n12

Оля – куратор Книжкового Арсеналу

Завтра стартує Книжковий Арсенал, одна з найбільших книжкових подій України. Раніше книжки в Україні видавалися виключно під осінь, коли у Львові відбувається Форум Видавців. У Києві книжкова подія була в’ялою і нецікавою, проводилася у тісних і пітних коридорах Інституту Фізкультури. П’ять років тому цю гегемонію почали розхитувати дві дівчини – Дарина Жолдак і Ольга Жук. Наступного року у Дарини несподівано зупинилося серце і Оля почала курувати проектом самостійно. Того ж, 2012 року вона казала у інтерв’ю, що планує набрати команду кураторів, що замінять її функції і от цьогоріч, на п’ятому Книжковому Арсеналі, їй це вдалося.

Кілька місяців тому вона несподівано для себе стала дипломатом і очолила щойностворений відділ культурної дипломатії в МЗС, хоча насправді Оля мріє про тихеньку затишну книгарню з баром, у яку приходитимуть тільки свої люди.

– Я інтроверт і чим більшим стає проект – тим менше я отримую від нього задоволення. На Арсеналі занадто багато подій, які подобаються тому чи іншому куратору, на нього впливає неймовірна кількість людей що часто не збігається із моїми смаками, він обростає і нарощує м’язи, видозмінюється і це добре, але я більше не сприймаю його як свій “кураторський проект”.

Зараз Оля працює на державній посаді, керує відділом, при цьому отримує менше ста доларів на місяць. Каже, що не знає, чи довго витримає у таких умовах, але мріє втілити “незворотні” культурно-дипломатичні проекти. Приміром, Оля шукає зараз партнерів для сайту про українську культуру, де поміж усього іншого, хоче зібрати величезну базу даних українського кіно, написати своєрідні гіди із просування сучасної української культури, яким зможуть користуватися посольства закордоном.

Перед Книжковим Арсеналом вона разом із усією своєю командою традиційно не спить – зараз легко отримати від неї відповідь о 3 ночі. Найбільшою несподіванкою на державній службі для Олі стала практика доручень і кадрова система, що не змінилася з часів совка.

– В МЗС існує ротаційна психологія. – Каже Оля. – Дипломатична служба передбачає періодичну роботу закордоном. Навіть як керівник – я не маю змоги запросити людей ззовні працювати у моєму відділі. Я і сама проходила досить складні іспити і кілька етапів відбору, це було не так і легко. Але мова не про це. Влітку буде чергова ротація – частина працівників МЗС будуть відправлені закордон, а інша частина – повернеться. Хтось повернеться до мене, у мій відділ. А я навіть не знаю, хто ці люди. Вони можуть бути чудовими дипломатами, але не профільними спеціалістами.

А колись Оля робила міжнародну арт-програму в рамках фестивалю Казантип. Вона каже, що після кількох тижнів життя на Казантипі – вже не страшний жоден проект і я чомусь їй вірю. А ще завдяки їй Україна останнього року була представлена на Франкфуртському книжковому ярмарку, коли ми мало узагалі не профукали участь. Оля тисла на Держтелерадіо, знайшла приватні гроші і закрила собою пробіли культурної дипломатії. Те, що її старання помітили – ознаки перемоги на рясних полях зради. Вона дуже скромна і проста у спілкуванні, хоча постійно бере на себе нові і нові виклики.

Пам’ятаю як десять років тому я вперше потрапив на Форум Видавців. Тоді здавалося, що Львів, у якому Олександра Коваль почала робити Форум ще у 90-х – це місто, де читають книжки, а Київ – таке собі провінційне пролетарське містечко обік Львова. Оля зробила так, що за Київ тепер не соромно. Сходіть на Книжковий Арсенал!

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ