10413395_10152835138496783_6633785561927658370_n

Оля і Олег з Харкова в Таїланді

Вони п’ять років тому виїхали з рідного Харкова і так і не повернулися. Олю дуже тягне за черешнями і кількома іншими плюсами життя в Україні, а Олег крім черешень ніяких плюсів більше не бачить і зовсім не хоче нікуди з Азії їхати.

– Ми поїхали на три місяці пожити в Азії і не повернулися. – Каже Оля.

Зараз ми з ними разом живемо на одному острові в Таїланді. Тільки вони високо в горах в джунглях. А ми теж в джунглях, тільки ближче до моря. Вони тут вже три місяці. На питання “чим займаєтесь” відповідають не так, як звикли всі чути.

– Зараз тільки медитуємо. – Каже Олег. І тут вони починають розповідати історію, про те, як у їх кімнаті поселився жук-гітара (guitare beetle). Це дорогий колекційний жук, якого можна незадурно продати. Але вони не браконьєри. Олег з Ольою довго розповідали про те, як за кілька днів на стелі цього дорогого колекційного жука з дикої природи з’їла ящірка. Причому з’їла тільки голову, а тільце жука відвалилося на підлогу. Вони довго філософствують на тему, чи наїлась ящірка головою недешевого жука і чи вона їй смакувала і ми розуміємо – вони там у себе на горі справді активно медитують.

Взагалі це пара кайтсерферів, вони викладають не дуже популярний вид спорту в Україні. Прожили кілька років у Таїланді, півтора роки на Шрі Ланці і якийсь час в Індії та на Філіппінах. Їздять на сезони хвиль і вчать триматися на хвилях. А познайомились взагалі у харківському яхт-клубі. Мама Олі – відома харківська журналістка.

Ми довго говорили про суспільство, особистий розвиток, а закінчили це переглядом відомого відео про страуси і наблюдатєля за ними, якого вони ще не бачили. На їх горі нема вайфаю. Олег довго розповідав, як його, харків’янина, вразила звичайна мандрівка по Донбасу п’ять років тому. Для нього це був візит у інший світ “людей без честі і гідності”.

Олег може довго розповідати про те, якими дивовижними є стіни води, які стоять прямо біля тебе, коли ти сьорфиш. Раніше викладали кайтсерфінг в Криму. Оля навіть хотіла б поїхати в Крим зараз, але каже, що тато її приб’є, якшо дізнається, що вона їздила до окупантів.

Оля дізналася про мій фейсбук і написала щось мені кілька тижнів тому, коли я збирався на Ко Панган. Вона прочитала історію про в’єтнамського дисидента і почала читати інші. Отак той в’єтнамський дисидент фактично нас і познайомив.

Але ми мало не розминулись, в день, коли ми приїхали сюди в Олі був квиток в один бік додому в Україну. Вона страшенно скучила за домом і дуже хоче знову пожити в звичних для неї умовах і знову їсти черешні. Вона на якийсь час планувала залишити Олега на самоті з жуками, ящірками і медитаціями. Але вночі перед вильотом прокинулась і здала цей квиток. Залишилась тут. Я радію, бо ми таки зустрілися. Олег, думаю, теж радіє.

Привезіть хтось Олі черешень, а?

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ