11666108_10152840356966783_2093027883184958730_n

Орися, Сашко, і несподівана зустріч в джунглях

Зі Львова. Сашко живе 20 років у США. Почали подорожувати Азією тиждень тому. Кілька місяців збираються їздити Таїландом, Малайзією, Сінгапуром, Індонезією. Познайомились у вересні, але Сашко довго уламував Орисю на таку довгу подорож. Орися, правда, боялась їхати сюди, стереотипи про бруд і антисанітарію лякали, але їй тут сподобалось.

У них з собою на всю кількамісячну подорож лише два маленькі рюкзачки – годяться для ручної поклажі в літаку.

А зустрілися ми так. Їдемо на водоспад. Закінчилась готівка. Навколо джунглі, нікого, острів Ко Панган досить туристичний, тут постійно зустрічаєш іноземців, а не тайців, але ми заїхали вглиб, в джунглі, де мандрівників значно менше. Їде назустріч мопед. За кермом хлопець, ззаду дівчина. Я думаю – треба спитати, чи вхід на водоспад безкоштовний, бо грошей нема і сенсу зараз їхати тоді нема. Піднімаю скло на шоломі, усміхаюсь, вони трохи призупиняються.

– You’ve been to waterfall? – Питаю я.
– Yes, – каже хлопець.
– The entrance is free?
– Може будемо українською говорити? – Каже дівчина. Хлопець сам в шоці від того, що вона заговорила українською, ми в шоці теж. – Просто, здається, я читаю твій блог.

Це було дуже смішно зустріти тут в джунглях читачів))) Ми домовились побачитись ввечері, а тоді пішли вночі разом купатися і вечеряти.

– А ти давно читаєш мій фейсбук? – Спитав я.
– Про подорож до Лісабону я вже читала. Ми і на Панган вирішили їхати, бо знали, що ти тут є і тут якось нормально.
– А чого ж тоді не написала?
– Ну я не знаю, до незнайомої людини якось писати….

Корочє ви зрозуміли, да? Якщо ми з вами в межах географічної досяжності і ви мені не написали – я вас з-під землі дістану і з кущів у джунглях вискочу, зупиню на мопеді, запрошу на розмову і зроблю фото для історії. Якось так.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ