12c6bb7-dsc-0522

Пасанаурі-Казбегі автостопом 16.08

Спалось нам в незнайомому домі дуже добре, навіть на ліжку! вперше за довгий час, вранці ми по черзі приймали ванну і снідали разом з ними. Я ще звечора побачив, що вони живуть на вулиці Сталіна, і це центральна вулиця, яка в той самий час і шоссе до Росії, і тому заманив їх стати біля таблички і сфотографуватись усім, вони не зрозуміли, чому там, але погодились. А в Україні думають, що від зміни назв, щось зміниться, ех…
Ми були сповнені сил і енергії, повз нас пробігали знову таки прямо посеред дороги з тридцять дітлахів, які просто собі бігали і займались фізкультурою, ми йшли потроху вперед і я, чесно кажучи, дуже важкувато згадую як і де ми зустрілись з наступним водієм, пам’ятаю, що це була Ніва і вона довезла нас прямо під Казбегі, ми бачили цю гору і на її вершині величний храм. Ми хотіли туди піднятись не тому, що ми віруючі. Для нас це було питанням духу і сили, перевірки самих себе і нагороди в кінці забігу.
Ми залишили більшість речей в кафе, в якому було страшенно несмачно, але тут інших не було, більшість їжі довелось просто викинути.
Ми пішли вгору, час від часу я тягнув Нателлу на короткі скорочуючі шлях доріжки, а Нателла пручалась і воліла йти автомобільними шляхами, які були більш плоскими але дуже довгими і не крутими зовсім.
І от врешті ми дішли, дійшли! Повз нас проїжджало не так багато автомобілів, хтось пробігав на конях навіть! На вершині це виглядало воістину велично, це було щось неймовірне.
Ми зайшли до храму і нас об’єднували якісь дуже світлі і чисті емоції. А коли ми вийшли звідти, то, здається, були, одними з найщасливіших людей на планеті Земля. Ми набрали води і напилися досхочу. І досить скоро вже почали спускатися вниз.
Все ж, ідучи назад, мені вдалось затягти Нателлу на більш круті спуски і ми кілька разів таки навернулись
Коли ми дійшли вже до самого низу почався дуже і дуже сильний дощ. Ми сховались в тому самому кафе, там була групка російських туристів, невдоволених в Грузії, здається усім, чим тільки можна бути невдоволеним, а ми були щасливі і лише сміялися.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ