13227160_10153409515201783_7522211624652667272_n

Це Харків

У готелі Харків чотири зірки і є гаряча вода. Але є один момент – відсутність холодної. “А шо, вам мало гарячєй?” питають на рецепції, натякаючи, що і її могло б і не бути. Я радію усьому і тому, що хоча б гаряча є, могло б і її не бути. Могло б узагалі не існувати води, довелося би якось без неї викручуватися. А мені всього-лише трішки потерпіти, вмиваючись окропом.

У трамваї номер 12 з вокзалу до готелю відчиняються лише середні двері. “А шо, вам нє хватаєт?” – відповідає жінка-водій пасажирові із купою сумок, що запитав, чи вдасться йому вийти через які-небудь інші двері. Вона демонструє їх несправність, механізм голосно скрипить, але залишається нерухомим. Чоловік усе розуміє і діалог не продовжує. Харківський трамвай, здається, завжди одинарний, часто розтрощений і відомий регулярним сходженням з колії. Усвідомлюючи це все, добре, що хоча б ці відчиняються, могли б і ці двері ігнорувати нашу присутність, тоді довелося б їздити навколо усього Харкова, або щонайменше курсувати між Південним вокзалом і Лісопарком, чекаючи на якесь диво, що несподівано розворушить двері і виведе їх із коми.

На учорашній лекції для журналістів культури мої слухачі розповідають про суворих харківських таксистів, що гноблять за українську і називають своїх клієнтів бандерлогами, причому навіть самих харків’ян, що послуговуються іншою, відмінною від звичної регіональної мови. В принципі, добре, що вони хоча б її знають, цю локальну говірку із своїми тремпелями, раклами, сявками і хазами, могли б і цього ж не знати, могли б узагалі розмовляти як представники галактики Кін-дза-дза, планети Плюк, тоді, ймовірно, їздити на таксі у Харкові було б ще складніше.

Я їду на таксі в аеропорт і слухаю про найбільшу площу Європи. Добре, що не про бандерлогів. Намагаюсь пояснити таксистові, що це не дуже перевірений факт, аби ним пишатися. Але мені не вдається. “Харків – перша столиця” – так називається одна з найвідоміших спільнот, що присвячена місту, так називається відеоканал, хоча ця міфологія вже 25 років як мала б відійти у небуття. Харків став окупаційною столицею у той час, коли столицею УНР був усе ще Київ. В харківському аеропорту висять банери “Перший в Україні аеропорт”. Офіційні банери, між іншим, які заперечують історію. Перший в Україні аеропорт був на Левандівці у Львові і туди літали ще дирижаблі. Але в Харкові Львів – це не УРСР, це, ймовірно, все ще ЗУНР.

Їм хочеться бути першими, але вони не хочуть пишатися першим у Східній Європі кінотеатром Боммер, першим в Україні літературним журналом Всесвіт, що був заснований Елланом-Блакитним саме тут.

Це Харків. Перша столиця, перший аеропорт, найбільша площа. Єдиний язик, єдина вода, єдині двері в трамваї. А шо, мало?

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ