1915410_10153141667476783_588591742775270479_n

Тарас про ідею Хати-Майстерні

З Рівного. 30 років. Закінчив педагогічну і дизайнерську освіту, він працював викладачем в університеті та вчителем у школі, а тоді до його рук потрапив фотоапарат. Тепер Тарас приділяє фотографії найбільше свого часу, а педагогічна діяльність допомагає йому проводити власні освітні заходи з фотомайстерності.
Але ми познайомилися кілька тижнів тому із зовсім іншого приводу. Тарас запросив у гості. Він – один із 20-ти засновників Khata-Maysternya. Це унікальне місце в Косівському районі Івано-Франківської області. Справжній сучасний хостел, створений із старої гуцульської хати. Сюди можна приїжджати і жити, працювати, тут постійно відбуваються різноманітні навчальні заходи. Уся ця активність почалася з міста Рівного, звідки походить більша частина засновників “Майстерні громадських ініціатив”. Ця організація 7 років влаштовувала неформальні освітні заходи і два роки тому до них прийшла ідея створити власний “будинок для семінарів”. До ідеї долучилися донеччанка, кримчанка, полячка і білорус.

Ми проводили кілька експедицій Карпатами, бо хотіли знайти найбільш правильне місце. Цей будинок був напівзруйнований, він просів після повені, у ньому ніхто не жив. Ми домовилися з власником на довготермінову безкоштовну оренду в обмін на те, що ми тут наведемо порядок.

Про історію та енергетику цього місця чекайте наступної історії про іншого Тараса. Вони зробили з Хати-Майстерні справжню цукерочку, хоча ззовні все виглядає так як століття тому. Але всередині тут є зручні душеві з гарячою водою, проектор з екраном, вайфай, просторі кімнати з запахом свіжого дерева, комин, окремо стоїть кухня, кілька залів для занять, в поверсі, що просів, вони планують зробити бар. Але найважливіше – це місце, у якому знаходиться Хата-Майстерня. З вікна ви бачите тільки гори і вершечки пагорбів, сюди немає дороги, слід півгодини йти від села вгору, тут навколо живуть чудові люди, що мають своє господарство і допомагають підказками. Навколо Хати немає паркану, вони не відгороджуються від сусідів, молодь, що сюди несподівано приїхала і вселилась, привезла за собою невеличкі групи туристів і дає гуцулам який-неякий заробіток. Вони щодня купують в гуцулів молоко, сметану, сир, м’ясо, поруч живе кілька бабусь, що в’яжуть шкарпетки і рукавички і один із головних їх клієнтів зараз – це ті, хто зупиняються у Хаті-Майстерні. Так 20 молодих людей зробили для себе заміську резиденцію і дали селу друге дихання.

Для нас дуже важлива комунікація з селом. Ми щось від села беремо, але мусимо і давати. Коли ми організовуємо якісь події – завжди запрошуємо місцевих. Хочемо організувати літній табір, на який запросимо місцевих дітей. Ми тут начебто і сховані від цивілізації, але навіть на відстані кількох кілометрів живуть люди, які вважаються сусідами. Це наш спільний дім, наша точка збірки. Кожен із нас має лишатися тут щонайменше на кілька тижнів на рік на чергування.

Вони скинулися приблизно по 2 тисячі доларів, вклали у дім колосальну кількість фізичної і творчої праці, і вже за рік із старої хижі отримали у своє користування неймовірне місце сили, сучасне і енергетичне, у яке хочеться повернутися якнайскоріше. Вони відкриті для всіх і я впевнений, що їх приклад візьме на озброєння ще не одна спільнота і вже згодом з’явиться безліч таких хат у наших невпинно старіючих селах.

Прочитайте ще одну історію про Хату-Майстерню.

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ