dd9d839-0955

Тбілісі і річниця війни

Так сталось, що ми потрапили в Батумі рівно на місяць нашої подорожі і відсвядкували лимонадом її там, а сьогодні ми були в Тбілісі і це вже була інша “кругла дата”. Рівно три роки тому Росія спровокувала і напала на Грузію, вдало заробивши собі на нові вибори бали. В черговий раз легко впоравшись з західними звинуваченнями, в багатьох районах Тбілісі й досі виглядає як після війни, хоча вона сюди і не дійшла, і що найдивовижніше в грузинах: вони спершу сприймали нас за росіян, коли ми звертались російською, і все одно всі тепло приймали нас, а коли ми говорили, що з Києва — ми часто обіймалися як браття, і вони кажуть: “Браття наші, навіки!” – і це дійсно щиро і невимушено, ох.

Ми провели в Тбілісі найбільше — 5 ночей, з перервою на поїздку до Сванетії, про яку далі читайте, але і це стало для нас пригодою, адже кожного разу ми ночували в іншому місці. Тож спершу хостел і приємний, але трішки нав’язливий прийом, потім типу другий хостел, який як нам розповіли наступного дня, швидше за все був борделем, адже зранку нас бабуся-тіпа-хостес звідти вигнала, ще й давши зрозуміти, що плата за дві ночі була насправді за одну — але з двох. Загалом бабусь-комерсантів і просто нищих в Грузії дуже багато, вони намагаються заволодіти вашими грошима, не крадучи їх, тепер в них є страшна поліція, яку всі (ну майже всі) слухаються, але що робити, коли хочеться грошей і не хочеться працювати? Тим не менше, наступного дня нас гостинно прийняли в компанії грузинських співробітників Національної бібліотеки, і це було дуже мило.

Втім тут я вперше стикнувся з несприйняттям грузинами того, що ми не вживаємо алкоголь, ще двічі чи тричі. Це доводилось “переживати”, не те щоб це дивувало, але іноді психологічні прийоми заходили дуже далеко, і думалось, невже вони дійсно образяться на те, що я п’ю лимонад, а не вино? Пізніше, вже в іншій компанії я спробував прикинутись, що п’ю, і мене викрили, після чого вже мені хотілось поображатись, але це лише мій особистий мінус до такого явища, як грузинське застілля, двічі ми слухали багатоголосся і це було прекрасно, цього разу, в компанії бібліотекарів та їх друзів, співало троє-четверо.

Пізніше ми ночували ще в американця, з яким дивились кіно, під час якого він двічі змінював окуляри, позєр, але хороший, і останню ніч в Тбілісі ми гостювали в “Доме для всех”, звідки взагалі відкривається шикарний краєвид, але так як створили його росіяни, дух там зовсім не грузинський, і ось так цікаво вийшло, в день війни приїхали, ночували в грузинів, тоді американців, росіян, осетин і абхазців ще хіба не вистачало.

 Загалом ми двічі виїжджали з Тбілісі і двічі заїжджали, і треба сказати, виїжджали ми з полегшенням. Ні, це чудове місто, але все ж, в ньому живуть міські жителі, закриті в своїй більшості, неговіркі. Далі — ми прямували в “кантрісайд” і страшенно хотілося відчути справжню Грузію, не міську Грузію. Ох, що було далі….

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ