11817270_10152901898456783_5738957852006663469_n

Тері – малазійській військовий

44 роки. Ми зустрілися на масажі, він з 92 року звільнився з армії і займається масажем у масажному салоні сліпих.

Власне, це у малазійському війську він став сліпим і отримав багато травм. Сумно, бо все під час навчань, без бойових дій. Він справжній фанат військової справи і досі, тому наша розмова майже вся була про війну. Тері впевнений, що малазійська армія краща за американську.

– Знаєш, хто в операції у Сомалі витягнув американців з полону? Наші! Знаєш, як воювала наша армія з японцями у другій світовій? До кінця. А британці зразу здалися.

Тері каже, що дослужився до командора. Я не впевнений, чи це правда, чи його марення.

– Знаєш, – сказав він. – У війні з Сухарто (індонезійський диктатор, що намагався захопити малазійські землі розпаленням сепаратизму) ми не відступали. Чому зараз українська армія стоїть не на кордоні держави, а на якомусь міфічному кордоні? Чому відступає назад?

Я не міг йому відповісти. Я намагаюсь нічого не писати і не говорити про війну, намагаюсь зберегти невійськову спеціалізацію, таку рідкісну в наш час.

– Мені іноді не виходить говорити з невійськовими. – Казав він і масажував мені зап’ястя. – Я бачу, що в тебе інше мислення. Невійськове. Зовсім інший мозок. У мене цього вже не змінити. Я військовий.

І це правда. У нашій розмові відчувався холод і недовіра. Військового до невійськового і навпаки. А я весь час думав про те, що стільки моїх друзів і знайомих стали несподівано військовими. І теж безповоротно.

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ