e929d5f-006

Тірана-Ларіса автостопом 31.07

Сайт hitchwiki і всі албанці заявляли: “В нас немає автостопу”, і навіть гірше – всі говорили: “Вас приріжуть, їдьте на маршрутці, це ж дешево!”. А в Албанії це справді дуже дешево, але ж який прікол на маршрутці, а пагаваріть? І ми трішки хвилювалися, але все ж йшли з Тірани, з надією. Ми зупинились постопити-перепочити, ще в самому місті, і за хвилину зупинили машину. Це був албанець, що живе в Брюсселі він нас провіз кілометрів 50. Виправив наш маршрут. Ми мали їхали далі на Ельбасан, і з Ельбасану на Корчу, а тоді вже Греція. Ми знали, що між Грецією і Албанією є напруженість.

Ми стояли в незручному місці, це м’яко сказано – незручному. І от – машина до Ельбасану! Не пройшло і десяти хвилин. Пара, вони трішки сперечались між собою по дорозі, можна сказати навіть сварились, але ми нічого не розуміли. Втім, обоє дуже привітні і хороші, і вони нас завезли навіть трішки далі, аніж самі їхали, до виїзду з Ельбасану, і слід сказати, машин там було дійсно мало, але вже третя-четверта стала.

І це був грек, який їхав до Ларіси! А Ларіса – це кілометрів 500 звідси і по дорозі до Афін, юхуу! Він знав трішки італійську, албанську і грецьку, чорт, знову італійська, ми їхали крізь Албанію, і навколо були неймовірно красиві пейзажі. Він купив горішків у албанських дітей по дорозі, які обступили вікно його машини. Горішки були “нот гуд”, це максимум з англійської грека. Ще до того, як ми перетнули кордон він запросив переночувати до себе в Ларісу, і ми, звісно ж, погодилися. Він був дійсно харош, далекобійник, що лишив свою фуру в Греції, а сім’я десь в Албанії на морі. Він перший казав нам про важкі часи, що переживає зараз Греція.

Кордон ми переходили дуже довго. Греція дійсно з Албанією не дуже дружить. Коли ми сиділи в машині за вікном валила справжнісінська злива. Нас майже не обшукували, прикордонник запитав: “А де це Україна? Ви член Євросоюзу?”. Я сказав, шо у нас шенгенська віза, а тоді ок. Ми перейшли кордон і вже стемніло на вулиці. Час був витрачений жостко. Ми приїхали в Ларісу, заїхали в якийсь бар. Там він взяв якісь гамбургери, але ми забули їх на барі. Тож увійшовши в його поселення, він змушений був повертатися назад. Але перед тим він повідфутболював цих середземноморських тарганів, розміром з палець з середини кімнати у кутки. Це було смішно. Ми їли. Далі він показував весілля свого брата на касєті, і ми пішли згодом спати. Спали ми в дєцькій. Було нестерпно спекотно і нас їли комарі, таргани не турбували зовсім.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ