ЗАВІЗОВАНА

Україна завізована

Найбільший стереотип – це те, що візовий режим встановлюється між “противниками”, а безвізовий між “союзниками”. Український уряд боїться приймати непопулярне рішення – візовий режим із Російською Федерацією. І ми досі живемо у фантастичній реальності – коли громадяни країни, яка відкрито підтримує тероризм на території нашої держави й анексує її частину, продовжують їздити до нас без віз і за внутрішніми паспортами. Натомість громадяни країн, які перебувають у 20-ці найрозвинутіших, досі потребують пройти кілька кіл пекла, аби отримати візу в країну третього світу, громадянами якої ми з вами є.

Візовий режим встановлюється не між бідними і багатими державами, не між “західними” і “східними” країнами, а між тими, які не довіряють міграційній службі одна одної, не довіряють міграційному законодавству і паспортній системі. В будь-якому візовому діалозі йдеться про проблему нелегальної міграції, ризик якої збільшується зі скасуванням віз.

Зі зміною керівництва МЗС в Україні нічого не змінювалося роками. Не було проведено паспортної реформи, не було пришвидшено домовленостей зі спрощення візових режимів, не модернізовано наших посольств і консульств, процвітає корупція і непрозорість конкурсів на заміщення посад у дипломатичних місіях.

Простіше кажучи, ви коли-небудь перетинали український кордон? Ви бачили ці хліви, в яких на старезному обладнані прикордонники і митники граються в “сапер” і “косинку”? В яких вимагають “по 10 грн із пасажирів автобуса”. В яких пропускають машину без номерних знаків і документів за певну плату. За гроші пускають мігрантів.

Ображаєтеся на Європейський Союз за візовий режим? Краще не платіть хабарів прикордонникам, записуйте їхні дії на диктофон чи камеру і “здавайте” їх прокуратурі. Не знаєте як? Звертайтеся, підкажу вам контакти юристів.

Узагалі скасування візового режиму між законодавчо розвиненими країнами і країнами з великими колізіями в законодавстві – це не просто акт доброї волі і не “довіра єврочиновників до українців зросла”. Це пакет законодавчих змін і їх успішне впровадження, це вдала боротьба з корупцією.

Слід зрозуміти, що візовий режим із країнами, які експортують тероризм у світ, – це необхідність. Це непопулярний крок для нашого уряду, який не підтримає велика кількість населення, в кого є родинні зв’язки в терористичних країнах. Але візи потрібні для країн, яким ми не довіряємо, не важливо, скільки в них живе хороших людей.

Ми не довіряємо системі, не довіряємо їх кордону, який випускає терористів до нас, і не можемо без візового режиму належним чином перевірити їхні документи.

Крім того, візовий режим із терористичними країнами необхідний і для безвізового з цивілізованими, антитерористичними. Інакше Україна може стати ланцюжком для експорту бойовиків у цивілізований світ.

Зараз Україна є тупиковим пунктом для їх експорту і для того, аби в нас зовсім скоро не з’явилися смертники в метро Києва і Харкова – не потрібно перекладати радянські колії на європейські, слід лише запровадити візи для терористів.

Візовий режим із туристичними країнами, куди щороку їздять сотні і тисячі українців, – це провина нашого МЗС.

Те, що в терористичної Росії безвізових країн більше, ніж у нас, – це показник рівня нашої дипломатії.

Те, що громадянам Румунії віза не потрібна в близько 120 (!!!) країн і територій, а громадянам України – лише в 40, з яких третина – колишній “совок”, – це нонсенс.

Паспортна реформа, якої від нас вимагають уже не перший рік, відбулася в Ірландії у 2006-му, в Індонезії в 2011-му. Чому не відбулася в Україні?

Будь-який європейський паспорт має більше 48 сторінок. Є паспорти на 72 і 90 сторінок. В українському паспорті – 32 сторінки. Що таке 32 сторінки для людини, яка багато подорожує?

Чому в Індонезії з 2011 року діють електронні і біометричні паспорти?

Чому громадяни Сінгапуру і Малайзії проходять свій кордон через електронну систему, не говорячи ні слова прикордонникові, просто прикладаючи паспорт до сенсора, а в нас досі це “вимагає зробити ЄС?”

До слова, внутрішні паспорти – це ще один український нонсенс. Знаєте етимологію слова “паспорт”? From French passeport, from passer (“pass”) + port (“port”). Так от, внутрішні паспорти є лише в екс-“совку”. Електронні ID є навіть у таких країнахЮ як М’янма, Албанія чи В’єтнам.

Існує стереотип, що ми скасували візи багатьом країнам світу, а вони нам ні. Але є і зворотній приклад. Малайзія, яка за рейтингами бізнесу, рівня життя, тривалості життя, освіти та медицини, корупції і кількості епідемій значно на кращих позиціях за Україну, – скасувала нам візи ще кілька років тому. Малайзійці ж мусять платити за візи в Україну від $80-200.

Віза в Україну для мешканців Австралії, Нової Зеландії, Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру й інших розвинених країн світу – $200 за багаторазову (розгляд протягом 9 днів) і $400 (розгляд 3 дні). Мульти-транзитна віза? Фігня – $100-200. Аплікація теж не безкоштовна, папір тепер дорого коштує – $10-20.

До цього слід додати нотаріально засвідчений переклад паспорта українською. Для чого? Тому що чиновники не можуть вивчити англійської? Чи просто знайти переклад на українську в Тайвані чи Новій Зеландії?

Що такого важливого і цінного є в Україні, що віза до неї коштує такі шалено невиправдані великі суми і зробити її так складно? Чому її не оформляють на кордоні? В якій іще країні третього світу (крім кількох африканських і терористичних країн) ви бачили таку дорогу візу? Чому люди з розвинених країн світу мають стояти в черзі або вибирати краще їхати у Грузію, яка давно скасувала візи майже всім.

Може, це великий прибуток у бюджет, який ми втратимо? Чи все ж таки великий мінус, через який ми втратимо безліч туристів, які заїхали би бодай тому, що в цю країну віза їм не потрібна?

Що робити? Якнайшвидше запровадити візи для країн, яким ми не довіряємо, або тим, які підтримують тероризм, і скасувати для всіх інших. Запозичити найкращий екземпляр документа, наприклад, сінгапурський, викинути радянські “внутрішні паспорти” на смітник і ввести ID.

Багато для цього потрібно роботи? Багато. Але скільки працівників у Верховній Раді та МЗС протирають штани за наш рахунок і збираються далі цим займатися роками?

 

СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ INSIDER

ЕКСПЕДИЦІЇ