b9d0ac6-27

Ужгород-Львів

Дорога Ужгород-Львів перетворилась для нас на справжній хард-кор через невеличку помилку. Ми зустрілися в центрі Ужгорода, кордон вони перетнули досить швидко. Виявилось, що словацький кордон – це набагато менша морока, ніж Угорський і тим більше кордон з Польщею. Для тих, хто не в курсі, DVA це чеський електро-фольковий гурт, що грає етно вигаданих народів. Ми займаємось їх менеджментом в Україні та Росії, тож зустрічали ми їх в Ужгороді й супроводжували до АртПоля.

Зізнатися, з нас вийшли б дуже погані супроводжуючі яких-небудь туристичних груп, оскільки дорогу ми сплутали, так, ми дуже давно не бачились, треба сказать, ми не бачились з грудня, і звісно нам було про шо поговорити, тому ми навіть не звернули увагу на те, що знаки і ДжіПеЕс повів нас зовсім не на трасу Київ-Чоп. Так, ми їхали через Снятин, і зрозуміли це вже проїхавши кілометрів 100 від Ужгорода. Коли втома перемогла нашу жагу спілкування, і я сказав Нателлі: “По-моєму ми їдемо не тією дорогою”. АЛЕ, здається нам неодноразово казали, що та дорога – єдина, тобто на мапі і на знаках ця дорога є, а насправді?

0385cbe-33

А насправді за пару десятків хвилин від цієї думки ми натрапили на одну з перших серйозних ям на цій дорозі, і через пару секунд Ян зупинив машину, нас повело вбік, ми зупинились врешті, він вийшов, ми щось жували в цей час, і тут він сказав: “Ой-ой, проблем!”. Я вийшов і побачив таке – два колеса з правого боку м’яко кажучи розбиті, і якщо одне дійсно розбите – друге ще так-сяк наче трішки лише викривлене. Тому ми почали міняти колесо, Ян цього ніколи не робив, я намагався допомогти, донкрат виявився не таким вже й хорошим. Але коли дійшла справа до гайок на колесі ми зрозуміли, що їх не відкрутити цим ключем. Тому ми ловили машину і перша ж за 10 хвилин, що проїжджала по цій трасі зупинилась. Хлопець готовий був дати свою запаску нам на місце другого розбитого колеса, але воно не підійшло. Зате він допоміг відкрутити гайки своїм ключем і це нас врятувало.

a917a0f-26

Врешті ми проїхали абсолютно дивний блокпост з шлагбаумом, де стояв мєнт. Я спитав його, чи довго ще дороги нема, а дорога дійсно фіговєйша там. Слід також сказати, що за вікном валив дощ, і дорогу найчастіше добряче освітлювала блискавка. Ми бачили її неймовірно близько попереду, тож усі ями перетворились на калюжи з невизначеною глибиною, мєнт сказав – дороги нема лише до Турки. Але ми проїхали Турку і йшли з крейсерською швидкістю 40-50 км на годину, і за кілометри два після того стали. Друге наше колесо було також спущене і розбите в ніц. Ми стали стопити, Ян згадав про свою страхову і почав телефонувати з усіх телефонів, поки у нас усіх не скінчились гроші на рахунку, адже дзвонити треба було в Чехію і спершу спілкуватись з автовідподачем. Ми сказали їм наші координати і хлопець на тому кінці дроту відповів, я навіть не знаю як це краще сказати українською: “Wow! you are on the middle of nothing!!!:-)

0913012-30

І це була абсолютна правда, навколо нас були прекрасні гори, але лише блискавка час від часу на кілька секунд відкривала для нас цю красу, нам було зовсім не до неї з тим колесом. Ми застопили одних, інших, не стопились лише автомобілі, у яких теж були чеські номери і Ян кричав їм навздогін: “Хей, ю ар гоінг ту хелл!” :-) Це було б не так печально, якби не було правдою. І ми зрозуміли, що чеські джіпеески – це зло, схоже, а ще вивели теорію, що їх зробили українці чехам за те, що ті не дали візу.

e2dcfb5-dsc-0376

Корочє, врешті стали якісь два чувачка, які викрутили самі Яну колесо, і забрали його собі в багажник. Мене посадили до себе
і повезли за 20 кілометрів звідти ремонтувати. Про те, як вони його “ремонтували” можна написати окремий пост, у них ціла техніка і всього два інструмента – молоток і мило! Я несамовито качав те нещасне колесо, але найбільше мені сподобалось, що ці хлопці їхали (це, до речі друга година ночі). Ні, не їхали, вони маневрували між величезними дірами у асфальті на швидкості 120 км/годину! Ми дісталися назад, я дізнався, що страховики з Чехії дзвонили і приїде евакуатор всього-то за 2 години, хлопці поставили нам колесо, на якому був шар мила, я дав їм якусь там сотню гривень. Здається, вони були щасливі і просили їхати за ними. Ми відмовились, сказали що тут відпочинем ще трішки, насправді ми чекали евакуатора, і вже світало як він мене розбудив.

fcb8462-31

Я крикнув і Бара з Яном прокинулися, врешті вони їхали в евакуаторі, а ми в машині, яку віз евакуатор. Скажу вам, що це незабутні відчуття. Потім в нас було ще трішки пригод із DVA, але найбільші почнуться під час тритижневого всеукраїнського туру у жовтні, це буде надзвичайно! А нині ми провели разом тиждень, побували на АртПолі, відремонтували машину, з’їздили на фестиваль Colors of Ostrava в Чехії, і врешті провели разом кілька днів у Пардубіце, а звідти вже почалась наша наступна подорож :)

6312a00-29

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ