уж

Ужгородські будні

Вчора ми півдня пили каву і писали звіти, поки була спека. А тоді я таки наважився набрати нашого ужгородського друга -Юрія, який присвятив попереднього дня зайвих кілька годин серед ночі нам і зробив екскурсію Ужгородом і не тільки. Ми дійсно боялися йому дзвонити знову, бо передбачали, що він знову захоче приділити нам багато часу, а нам буде знову незручно. Все ж наважилися, нам треба було віддати йому ліхтарик. Ми зустрілися і він повів нас до замку, де раніше працював. Той був зачинений, але це не виявилось перепоною. Потім ми зайшли в неменш цікаве місце в Ужгороді – еее, забув. Але поясню як йти – від Замку одразу за юр.факом вниз є вулочка – воно там одразу ж на тій вулочці ліворуч, не промахнетесь.

2826be9-10

Але взагалі ще до того як ми дійшли до замку я почув як хтось голосно вигукує мою хвамілію. Розвернувся і побачив mur-myrka, вона була далеко, тож не одразу її впізнав, каюсь. Вона підійшла ближче і каже: “Їм банош, а тут бачу тебе і думаю, що в той банош може бути підсипано?”. Виявилось, що вони з 4ornobile примандрували до Ужгорода. Але ми були з Юрієм, тож не зупинились поспілкуватись, а пішли далі. Втім, коли повернулися пізніше до тої кав’ярні, вона вже була зачинена. А сьогодні ми до неї зайшли – баноша там немає! Тому цілком можливо, що це був лише сон.

15629b4-23

Немов у сні ми перебуваємо останні 5, здається, днів. Відлік часу збився настільки, наскільки це можливо з часом. Вчора ввечері ми після ще одного важкого розставання з Юрієм пішли в магазин купити собі риби, крабових палочок, тартару і лавашу аби зробити собі тіпа морську шаурму. А тоді пішли собі у напрямку словацького кордону. Йшли ми недуже довго, навколо нас палали неймовірні блискавки, ми йшли вперед. А небо було настільки світлим, наче день, блистіти небо не припиняло ні на хвилину. Ми домовились знайти яку-небудь лавку з накриттям, зупинку наприклад, і там пересидіти, але попереду ми побачили справжнісінький смерч.

2fe9a98-16

Пилюка, пляшки, чиїсь капці, гілля і всяке таке неслося в наш бік з неймовірною швидкістю. І Нателла зреагувала миттєво, вскочивши в якийсь під’їзд, а тоді затягла мене. Ми привідкрили двері і просто офігівали – за ними була завірюха як взимку лише без снігу. Пробігала повз під’їзд якась тітка і зупинилась біля нас, бо їй в очі це все жахнуло. Ми затягнули її до нас в під’їзд, виявилось, що вона ще й буха. Вона питала нас, чи ми розуміємо українську, а ми реально більшість з того, що вона говорила, ну ніяк не могли розібрати, бо говорила вона не українською, а закарпатською. Вона вибачалась, що нам “позаважала”, ми говорили – ні-ні, ми самі ховаємось тут.

30a9b02-15

Смерч скінчився і почався дощ, вона пішла. Ми розклали каремат і сіли. В під’їзді виявилось дві квартири (або офіси) і одна ванна-туалет – відчинена! вав! :) Ми сиділи на сходах, навколо знову щось літало, ми сміялися скажено, бо виглядало так, що пора будувати ковчег, або, може хто бачив “Післязавтра”. Там валив страшний дощ і нам подзвонив наш друг Юрій і запросив до себе домів. Він приїхав за нами і ми поїхали до нього, а перед тим, як його зустріти ми загадали – зустріти дуже кльового чувака, і зупинитись в його хаті наніч. Я в цей час думав про хату в Карпатах, а не в Ужгороді, але побажання справдилося все одно ще краще, аніж могло б бути. Вже в нього вдома ми дізналися, що DVA затрималися у Словаччині, прямо зараз вони пишуть,  що стоять на словацькій частині кордону, час запалювати свічечку. Але ми зрозуміли, чому почався той грьобаний смерч, адже якби ми все ж таки дійшли до словацького кордону, що ми б там робили цілу добу? :-)

4143f54-18

Напишіть відгук

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ