yurko

Бандурист-американець Юрко і Марія

Юрко народився і навчався у США. Ще малим він знайшов у родинній фонотеці довоєнний запис капели бандуристів. Мелодії і голос його зачепили і він почав цікавитись бандурою і кобзарством. Першу музичну освіту Юрко отримав ще у Детройті, потім якийсь час подорожував Америкою з концертами української музики, а згодом приїхав на другу освіту в Україну.
Якийсь час він жив у Львові та Києві. Згодом зустрів Марію, музикантку із Полтави і вісім років тому вони одружилися, а тоді вирішили шукати – куди б поїхати з міста. Юрку хотілося побудувати власну хату, мати свій город і спільно займатися творчістю із якимись людьми. Землю, на якій оселитися, він обирав не за родючістю ґрунтів, а за людьми, які там живуть.

– Ми тоді обирали між Тафійчуками в Карпатах і гуртом Древо в Крячківці. – Розповідає Юрко. – Спершу вирішили пожити у Крячківці, ми вже стали учасниками гурту Древо. Вони довго хотіли, аби я був їх продюсером, я погодився, але не до кінця. Я не можу вирішувати питання грошей, це зовсім не моє.

Юрко переїхав до села і тільки тоді почав опановувати сільське господарство, він уперше взяв до рук лопату і молоток. Юрко увесь час говорить і усміхається, навіть коли розповідає про якісь конфлікти і складні проблеми, які із ним сталися, передати емоційно ці розмови текстом неможливо, він просто світиться зсередини. Навіть коли говорить про те, яку біду зробила радянська окупація. Він виглядає трішки як герой із стрічки початку ХХ сторіччя, при цьому за 16 років в Україні у нього не зник яскравий американський акцент. По дому, який Юрко переобладнав із старої сільської сільської хати і перетворив на досить сучасне помешкання в традиційному стилі, висять англійські назви речей: на холодильнику, пічці, туалеті, дверях. Так Юрко з Марією вчать трьох своїх дітей.

– У нас влітку тут взагалі як дитячий садочок. – Каже Марія. – Усі діти з навколишніх хат збігаються сюди. Тут здебільшого не живуть, приїжджають на літо з міста. Жити тут складно, ми зараз відвойовуємо селу школу. Але та система шкільної освіти в селах, що є – неефективна. Ми хочемо зробити свою, але не думаю, що нас підтримують чи зрозуміють односельчани, які ростять своїх дітей тут.

12688153_10153208025716783_810746695337234216_n

Юрко з донькою

 

Марія з Полтави, переїхала із Юрком до села Полтавської області і не шкодує про це. Тут вона всерйоз зайнялася реформуванням – стала депутатом сільради. Тепер Марія намагається втілити свої ідеї і мрії всупереч складній бюрократичній системі. Юрко розповідає, що викладав для місцевих дітей англійську абсолютно безкоштовно. Ходило усього кілька учнів, а згодом і тих батьки забрали.

– Люди не розуміють, нащо їх дітям англійська, коли вони в цейчас можуть навчитись доїти корову, наприклад. Для чого ходити на англійську, якщо жодного паперу вони не отримають? А ця англійська йому коли знадобиться? Може і ніколи, а доїти корову можна вже хоч завтра починати. В селі люди часто виховують своїх дітей як худобу. Вони повинні виконувати накази і не шкодити, усе інше – не обов’язково. Ми вчимо дітей інакше.

Ми заскочили до Юрка на кілька годин в рамках експедиції. Це остання історія з подорожі Надніпрянщиною. Марія приготувала нам вечерю, ми принесли вина. Потім ми попросили їх трішки нам заграти. Юрко з Марією заспівали кілька всесвітніх хітів під акомпанемент бандури, кілька українських пісень. Діти стрибали і верещали, поки Юрко не видав їм по власній сопілці, тоді вони тихенько стали ззаду батьків і сором’язливо намагалися потрапити в такт.

А тоді ми вже думали їхати до Києва, а Юрко завів нас у нову сільську хату-мазанку, яку він збудував за рік з нуля і ми застрягли ще там. У хаті тепер знаходиться його нова студія і зберігаються інструменти, їх кілька десятків. Він самостійно виробляє торбани, бандури, сопілки. Юрко каже, що в Україні їх майже ніхто не купує, але не раз йому вдавалося їх продати закордон. Раз на рік він проводить тут невеличкий фестиваль “Древо Роду Кобзарського”.

Українська історія – це те, що рухає цим чоловіком і те, що кардинально змінило його життя. Цілком ймовірно, що без тої дореволюційної платівки у батьківській фонотеці все могло б скластися геть інакше.

Відео: Kat Mizina

Прочитайте більше про музикантів, між якими довелось обирати Юрку та Марії: гуртом “Древо” з Крячківки та фантастичним гуцулом Тафійчуком.

ЕКСПЕДИЦІЇ