16472813_10154090427971783_2968169714761290791_n

Лист студента з Мексики

Почитайте про ще один показовий випадок мексиканця, який наївно думав, що до України візу отримати так само легко, як до будь-якої демократичної країни світу:

Привіт, Богдане! Я був на одній з твоїх презентацій книжки у Києві. Розповім свою візову історію, що сталася зі мною влітку 2016-го. Мене звати Маурісіо Едуардо Узерральде Бустаманте, я студент з Мексики, вивчаю міжнародні економічні відносини. Протягом останнього року я навчався у Польщі і мав можливість відвідати багато країн Європи і, таким чином, розширити свої знання і поділитися мексиканською культурою.

Як громадянин Мексики я не потребую шенгенської візи, тому отримання дозволу на проживання виявилося нескладною справою. Проблеми почалися, коли влітку я подав документи на українську візу.

У Польщі я зустрів чимало неймовірних українців, оскільки їхня діаспора у Варшаві досить чисельна. Вони завжди запитували: “Ти був в Україні?”, а я завжди відповідав: “Ні”. Хоча Україна й межує з Польщею на заході, мені була необхідна віза, і не проста, а одна з найдорожчих, вартістю від 80 до 200 доларів, чи навіть більше за прискорене отримання.

Лише коли поєдналися кохання і робота, я подався на стажування у посольстві Мексики у Києві і водночас планував влітку відвідати свою дівчину. Оскільки посольство України в Польщі за логікою мало бути одним з найважливіших, я вирішив отримати візу в ньому. Ми зібрали всі необхідні документи, переклад мого паспорту українською (навіщось) виконала офіційна фірма, щоб ОВІР зміг видати мені лист-запрошення від дівчини.

Несподіванки почалися, коли я прибув до консульства і виявилося, що консул не говорить англійською. Практиканти допомагали мені, як могли.

Спершу я хотів подати заяву на довгострокову візу з правом багаторазового в’їзду і заплатити 200 доларів, оскільки так я міг би скільки завгодно приїжджати до своєї дівчини. Згідно з словами консула, це неможливо, бо я ніколи не був в Україні до цього і міг отримати лише 30-денну візу з одним в’їздом.

Після такої відповіді я попросив подати спеціальний запит, оскільки моє стажування мало тривати два місяці. Консул натомість сказав подаватися на візу з двома в’їздами. Тож я прислухався до поради і приніс всі документи.

Все йшло чудово, я навіть отримав візу раніше, ніж очікував… лише з однією помилкою. Мені видали візу з двома в’їздами на 30 днів! Коли я спитав, чи можна це виправити, на мене грубо накричали: “КОНСУЛЬСЬКЕ РІШЕННЯ ПРИЙНЯТЕ! ЯКЩО ХОЧЕТЕ НОВУ ВІЗУ, ПОДАВАЙТЕ ЗАНОВО НА НЕЇ”. Десь півгодини я поговорив з практикантами консульства, ледве не розплакався… Це було так важливо для мене, а їм було все одно.

Я розіслав електронні листи, кому тільки міг, кожному відділу Міністерства закордонних справ України, українським посольствам у Польщі та Мексиці, і ніхто не відповів. Тоді я вирішив, що треба діяти так, як, кажуть, робляться справи в Україні – не за правилами. Тож я пішов на ризик і поїхав з моєю 30-денною візою.

В Україні я мусив ходити по кабінетах у Києві й Ірпіні, цей досвід був ще набагато гіршим. Люди не розуміли англійської і не хотіли мені допомагати, доки я не дістав зі своєї сумки сувенір з Мексики. Тоді я отримав синю печатку в паспорті про те, що перевищив дозволений час перебування і мав заплатити додатково за це.

Згодом мене зупинили в аеропорту Івано-Франківська через підозрілу печатку, а через 20 хвилин відпустили (за досі незрозумілих мені обставин).

Хоча процес потрапляння в Україну був не найприємнішим, я б зробив це знову і знову, щоб відвідати цю дивовижну країну. Шкода, що ці чудові люди мають жити за таких рівнів бюрократії і корупції, які не дозволяють їм розвиватися належним чином. Також шкода, що не поважаються двосторонні стосунки, адже Мексика пропонує Україні електронні візи за меншою ціною і навіть запропонувала запровадити безвізовий режим, якщо Україна зробить те саме.

Зрештою, борщ, горілка та час, проведений з моєю чудовою дівчиною, її родиною та друзями, перетворили цю поїздку на неймовірну пригоду. Я пишаюся тим, що я мексиканець, але частинка мого серця залишилася в Україні. І я б хотів, щоб якомога більше мандрівників мали змогу побачити цю землю і цих людей.

Слава Україні і Viva México!

ЕКСПЕДИЦІЇ