Люблю їздити з поетами. Особливо польськими. Колись застопив Анджея Стасюка, бо здався схожим йому на Тараса Прохаська. Но це була зовсім інша історія. А цей чоловік, ім’я якого я благополучно забув, їхав на швидкості під 80 і читав мені свої поезії. Пройшло без ексцесів і я даже взяв участь в цих читаннях.