0100

Сабан – албанський водій

46 років. Я стояв прямо на швидкісній трасі одразу на виїзді з Пріштіни, столиці Косова. Сабан махнув рукою і завернув до мене убік. Він виявився страшенно веселим чоловіком. Біля нього сидів мовчазний пасажир. Вони їхали на старенькому мерсі. У Сабана дуже хороша англійська, він дуже інтелігентний, але шифрований. Я так і не зробив його фото, він так відповідав на мої питання, що я зрозумів – на фото не погодиться.

– Ким ви працюєте? – намагався почати я інтерв’ю.
– Таксистом! Їхати зі мною коштує величезних грошей!
– Оу, шкода, бо їхати зі мною коштує дорожче!
– Блін, ну якось домовимось.

Каже, що 20 років тому йому здавалось, що він житиме вічно. А тепер “усе іде вниз”.

– Нашо ви їдете в Македонію? – спитав я.
– Ми веземо 2 кілограма героїну. Допоможеш домовитись на кордоні?
– Запросто. В мене ще 2 в рюкзаку.

Але ми не доїхали до кордону. Вони їхали у східну Македонію, тож за 20 кілометрів перед кордоном я вийшов.

– Слухай, в мене є до тебе прохання. – несподівано наприкінці сказав він.
– Можеш піти до вашого уряду, коли повернешся з плакатом “Визнайте Косово, Сабан попросив?” Ми антипутінська країна, ми маємо весь час проблеми з Сербією і Росією. А ваші політики бояться нас визнати. Так не може бути.
– Да, я знаю. – сказав я. – Але ж ви знаєте, які країни Європи вас не визнали? У яких в самих є територіальні проблеми. Тому я не впевнений, що мій плакат допоможе.
– Да, я розумію. – Він вперше за дорогу виглядав трохи засмучено, без сміху в очах з жартів про героїн.
– Слухайте, але якщо я піду з плакатом. – вирішив, все ж, спробувати випитати хоч щось я, – Мені ж треба написати там “Сабан, письменник” чи “Сабан, митник”.
– Сабан, кращий продавець героїну на ринку, напиши.

Напишіть відгук

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ