Сіва – малазійський таксист
Індієць, мусульманин, 36 років. Народився і виріс у столиці. Він забрав мене вчора з аеропорту і довіз до центру Куала-Лумпура. Перша частина нашої розмови складалась із його стандартних для цієї країни питань і моїх відповідей.
Звідки ти? Ким працюєш? Скільки років? Одружений? Сам подорожуєш? Не страшно? Якої релігії? А яка релігія домінує в Україні?
Але одне питання вибилось із стандартного набору:
– Де в Малайзії найкращі джунглі?
– На Борнео, – кажу я йому.
– Де?
– Ну на Борнео, Калімантан. – У цього острова, який, між іншим, третій в світі за величиною, є дві назви.
– Це точно в Малайзії?
– Ну так! – Я відкриваю мапу і показую. – Бачиш, – кажу, – половина Малайзії на материку, половина на острові.
Але таксисти тут погано розбираються в мапах. Мій таксист знає три мови: малайську, тамільську і англійську дуже добре. Але не знає, на якому острові пів його країни. Він вже зрозумів, що розмова не клеїться і каже:
– Все, можеш розслабитись, я взяв у тебе інтерв’ю.
Але я не можу розслабитись, я йому кажу, що це я зазвичай беру інтерв’ю і називаю йому два штати на Борнео: Сабах і Саравак.
– Ааааа, да чув чув. – І він зразу переводить тему. – А ти знаєш, що в Куала-Лумпурі є печера, з якої не повертаються люди?
– Це як?
– Ну як, заходять і все. Нема. Ніхто ше не повернувся. Кажуть, що там живуть леви всередині.
Ось так от друзі. Ви можете не знати про те, що у вашій країні є Карпатські гори, наприклад, але про наколоті апельсини ви не можете не розказати, якщо ви таксист! І знання трьох мов ніяк вас у даному випадку не рятує. Я завжди думав, що таксисти це якась окрема каста, в небесній канцелярії душі розподіляють на два напрямки: таксисти і всі інші. Правда є ще підвид всіх інших: ті, хто складає своє враження про країну зі слів таксистів. Лев у печері в 7-мільйонному, одному з найшвидше ростучих мегаполісів світу. Браво!