Віталій – провідник до Колізею

З Полтави. Працює в Колізеї, оцьому самому, що позаду нього. Я стояв і фотографувався з прапором, як це чомусь заведено наприкінці подорожі.

– Слава Україні! – Підійшов він. – Можемо сфотографуватися разом?

Віталік приїхав до Італії грати а футбол. Грав за юнацьку Ворсклу, потім у третьому дивізіоні тут, в Італії. А тоді отримав травму коліна, через яку не зміг продовжити грати. Він у той момент якраз розірвав угоду з командою і йому не виплатили жодної компенсації.

– Навпаки, це я ще мав заплатити. – Каже Віталій. – Але нічого, одні двері зачиняються – відкривається безліч інших.

Віталій вже 7 років в Італії.

– Я приїхав грати, коли мені було 17, ще був ні риба, ні м’ясо. Тепер італійська – моя друга рідна.

У Віталіка висить бейджик з британським прапором, що означає, що водить він екскурсії ще й англійською. Ми з Віталіком поспілкувались усього кілька хвилин і він, звісно, навіть не зрозумів, що став останнім героєм моєї подорожі з Києва у Рим.