Француз Александр знає українську і більше 25 мов

Француз з Парижа. Вчився на філолога. Маю вибачитися у всіх філологів, яких я зустрічав до Александра, але він – номер один. Ви всі далеко після нього. Вибачте.

Александр почав з вивчення англійської та російської, зараз він володіє усіма слов’янськими мовами. Не усіма на однаковому рівні, але вчора ми сиділи в компанії чехів і вони говорили, що Александре знає чеською більше слів, ніж вони самі. Він говорить російською з ідеальним московським акцентом без помилок, він добре знає білоруську, хоча каже, що не часто нею доводилося спілкуватися, її носіїв не так вже й багато, він говорить українською, вміє русинською і знає наддніпрянські і галицькі особливості української.

– Ти ж знаєш, що тут зробили з елітами? – казав він. – Немає нічого дивного, що українська і білоруська на якийсь час стали мовами села і білоруська досі нікому не потрібна. Бо російська була номенклатурною, мовою влади. А еліти, тих, хто володів і розвивав справжню мову – знищили старим добрим методом.

Ми сиділи вчора і говорили чеською в київському пабі. Я, українець, і він, француз, використовували чеську як міжнародну, щоб чехи, що з нами сиділи, нас розуміли. В якийсь момент моєї чеської не вистачило для глибини дискусії і ми вчотирьох на кілька хвилин, заради мене, перейшли на англійську.

Александр називає себе мовним божевільним. Він знає про всі мови світу і кілька фраз практично кожною мовою. Він знає про ситуацію з індонезійською і яванською, про що я завжди розповідаю на лекціях, але він там ніколи не був.

Дід з бабою Александра були з Донщини. Вони воювали за білих і емігрували спершу до Болгарії, потім до Франції, коли вже стало зрозуміло, що червоні переможуть. Від дитинства він говорив лише французькою, але інтерес до слов’янських мов завжди не давав йому спокою.

Александр приїхав в Україну на тиждень і проїхався з заходу до Києва, зупиняючись у різних містах і зустрічаючись із людьми. Його українська ще не досконала, хоча, зізнатися, вона досконаліша за багатьох випускничків ВНЗ тут. Александре просто приїхав послухати і купити книжок з Франції, щоб потім в майбутньому брати синхронні переклади собі в роботу.

Письмових перекладів Александре не бере. У нього, на жаль, серйозні вади зору, він заледве бачить. Не зважаючи на це – пів його валізи до Франції – книжки українською.

– Я купив Леся Подерв’янського. – Каже він. – Хочу розібиратися в лайці і суржику як експерт.

Вам правда важко вивчити іноземну? Ви дійсно вважаєте, що те, що імперія подарувала нам знання своєї мови – це мінус?