Александр і розмови про гроші

Підібрав мене за 40 кілометрів від Белграду. Напевно, єдиний, один з десяти, що не ретранслював російську пропаганду. Загалом у Сербії я почав ставитись індиферентно до цих ретрансляторів. Це нормально, що те, що мені неприємно навіть прикладати до вух – іншим цілком нормально навіть брати до рота.

І між цими ретрансляторами і Александром цивілізаційний розрив, насправді. Вони усі мене питали про гроші. Ну, чи мені бракує грошей, про те, як з грошима в Україні, шо скільки коштує. Це мені нагадало Росію. Це російський підхід до життя: питання про гроші, православіє і нав’язування заборістої пропаганди. Імперія, хуйомайо, але гроші і побєда православія у отєчєствєнной войнє, що триває завжди – це головне. Все ваше життя – це лише питання розстановки пріоритетів. У них вони розставлені якось отак.

Александр намагався мене нагодувати. У нього двоє дітей, він возить по всій країні каміння. Він дуже мало розказував про себе і страшенно багато питав. Або це я надто хотів з ним нарешті поділитись якоюсь інформацією, після того як десяток сербів у мене нічого питати не хотіли. У їх світі не прийнято щось не знати, цікавитись, розпитувати. Вони все знають краще за вас.