Алі – дивовижний пекар з Йорданії

Сьогодні ми прилетіли в Йорданію. 4 години за кермом з північної столиці країни, міста Амман, до південних воріт – міста Акаба. Тут мале населення і бідний народ, але через всю країну є два головних автобани. Дорога не відчутна.

По дорозі зупинив поліцейський. Я перевищував трошки.

– Говориш арабською? – Спитав він і сміявся на всі тридцять два, при цьому. Відчувалось, шо він радіє зустрічі.
– Не говорю.
– А звідки ви? – Він заглянув в машину. Там ще троє.
– З України!
– Ааааа. – сказав він. – Велкам ту Джордан!

Вони постійно кажуть цей велкам. І потім ми вже йдемо вчотирьох по вулиці в Акабі. І тут цей Алі. Каже – ідем заїдемо до мене в пекарню. Дає пробувати смачнюще печиво з кунжутом. Заводить на другий поверх в цех. Я йду дерев’яними сходами, впираючись писком в його бруднющі штани-комбєзи.

А там справжній космос. Станки з виробництва лавашів і печенюшок. Він давай нас обнімати, цілувати в щоки моїх трьох дєвушек. В мене летить камера з рук, ми намагаємось зробити разом фотографії, нічо не виходить.

Це самий центр другого головного міста Йорданії. Тут просто такі люди. На прощання він дав нам хліб з собою. Ох, Йорданія. Знову тут лише на п’ять днів. Велкам ту Джордан!