Провідник-ентузіаст Артур про Луцьк
Студент луцького університету. 21 рік. Водить екскурсії по Луцьку, каже, що почав з фотографій, вивчав, як виглядало його місто раніше, слухав розповіді людей і цікавився історією. Я одразу сказав Артуру, що був у Луцьку вже безліч разів.
– Гаразд, я прийняв цей виклик! – Сказав він. У нас було усього півтори години щось побачити.
Він одразу показав мені яблуню Забужко.
– Всі знають, що в Луцьку є Лесин ясен (Лесі Українки), але мало хто знає про забужкову яблуню.
Ми ходили містом і він розповідав мені різні нетипові історії про місто.
– Ось це світловий годинник. Він не йде, бо ті, хто його робив – не знали, що для світлового годинника треба світло і поставили його в тіні. Потім вирубали дерева, але світла все одно не вистачає в цьому місці.
Артур показував центральний храм Київського патріархату, що будує нову і архітектурно жахливу семінарію на місці колишнього цвинтаря.
– Вони просто повикидали звідти кістки за паркан по сусідству. Тут є кілька скверів, де збираються будувати нові і композиційно жахливі храми. Я православний, але я цього не розумію. Ось сквер, у якому був найстаріший у Луцьку фонтан, тепер тут теж буде церква. Фонтан вже розібрали. Навіщо?
Ми проходили біля стометрівки, коли на дорозі зупинилась дипломатична машина і дипломат вийшов і на неправильно припаркованому джипі, на грязюці пальцем з помилками латинською написав DEBIL.
– Тут є перший в місті кінотеатр Батьківщина, – розповідає він. – Якось в маршрутці немісцевий мужик крикнув водію “У родіни”, а всі жіночки в маршрутці почули “уродіни” і мало його не вбили.
В Луцьку, слід сказати, я вперше побачив правильно підсвітлені пішохідні переходи. Таких немає ще ані в Києві, ані Львові. Є багато цікавих і правильних історичних дошок, досить чисто і непогані дороги.
Я спитав у Артура, чи він вже знайшов себе, а він сказав, що завдяки університету вже принаймні зрозумів, чим займатися не хоче і що насправді не його. А це вже великий крок у пошуку. Бухгалтерія – це не його, але він вчиться для батьків. Натомість вивчає історію слухає розповіді людей про місто і потім передає їх туристам, таким перехожим, як я.