Сашко Буль

Народився в Житомирі, але майже усе життя прожив у Чернівцях. Торік цей буковинський ковбой зіграв 120 концертів. Це кожен другий робочий день або кожен третій день у році. Більшість концертів – у Польщі. Там у нього головний менеджер. Цього року у Саші Буля графік виступів розписаний до жовтня. Каже, що поб’є рекорд. А колись він був менеджером пабу в Чернівцях і сам робив концерти і сидів за звукорежисерським пультом. А вчора ми зустрілися в центрі, згадували старі добрі часи, сиділи на балконі, їли полуницю за 20 хвилин до відправлення його потягу на Чернівці, а Саша досить спокійно роздумував, що станеться, якщо він на нього не встигне.

– Кантрі – це прояв моєї свободолюбивості. – Розказує він. – В мене виникає психоз від обмежень. Мене вигнали навіть з дитячого садочку: вони просто не могли втримати. Як тільки усі лягали спати – я через вікна і паркани тікав на болота ловити тритонів. А потім я змінив шість шкіл, але довчився.

“Закривайте універи, закривайте школи, до добра не доведуть ці заклади ніколи” – співає Саша у пісні “Авжеж”. Більшість його пісень українською, частина англійською. Він співає мовами, якими найкраще володіє. Польською Саша вже теж говорить, але ще не співає. Так він вчить поляків української.

– Перед кожною піснею я намагаюсь розповісти, про що йдеться. Або навіть посеред пісні переходжу на польську і речетативом пояснюю, про що співаю. Це часом якісь життєві історії. Не зважаючи на це, я – патріот Польщі, завжди про це їм кажу. Мені здається, людина може бути патріотом не лише одної країни, де народилася. Я люблю Польщу за те, який вони стрибок здійснили з 90-х. І за те, як вони приймають мене як іноземця, страшенно підтримують, коли іноземець вчить мову. Вони не виправляють показово твої помилки, коли ти вчишся мові.

Свою свободу Саша знайшов у дорозі і постійних концертах. Іноді його виступи тривають більше двох годин, він готовий грати стільки, скільки просить глядач і кайфує з кожної хвилини.

– Я постійно жартую про поліцейських і копів, але не знаю, як вони можуть на це відреагувати. Якось я грав у Лодзі на площі. І той концерт охороняли поліцейські, я закидував якісь штуки антиполіцейські в народ. А після концерту ми йшли додому вулицею, раптом до нас мчить поліцейська тачка на всіх парах. Зупиняється прямо біля нас, я в цей момент думаю, що все – ми попали. Відкривається вікно: “Заєбістий концерт, Саша!” – каже один з двох полісменів у тачці, закриває вікно і вони так само різко кудись звалюють.

Саша нещодавно відіграв концерт у дитячому садочку, а скоро буде грати у польській тюрмі. В пенітенціарній системі Польщі тюрма – це вже значно більше заклад виховання, а не середньовічного катування, як це є дотепер в Україні.

– В тюрмах є свої арт-директори, як в пабах. У них є гроші на концерти. Вони мають вибирати музику для ув’язнених. Для мене грати в тюрмі – величезна відповідальність, я буду перейматись, щоб чого зайвого там не сказати.

Саші здається, що його музика свободи має “зайти” позбавленим волі. Натомість кілька разів у Саші самого виникали справді серйозні проблеми з поліцією, точніше з прикордонниками, які кілька разів ловили його посеред Польщі.

– Одного разу мало не зняли з автобуса на заправці. Перевіряли мої документи вранці. Дзвонили по запрошенню, хотіли пробити, чи воно справжнє. В автобусі була купа іноземців, але зняли мене одного. В останній момент відпустили і я встиг вскочити в автобус. Перешіптувався і косився на мене весь автобус, вони ж не чули, про що ми говорили.

Коли Саша вперше потрапив до Польщі, його віз дружбан і менеджер з Калуша Макс. Візу йому робила туристична агенція і зробила на липові документи. По Польщі Саша, менеджер і водій на старому бусі з російськими номерами їздили досить довго. Якось водій забув увімкнути фари на хайвеї і їх зупинила поліція. Почали перевіряти документи.

– “Музикант може їхати далі, а твого менеджера ми заберемо” – сказали вони і вдягли на нього наручники. Ми довго намагалися його відбити, але марно. Він пробув у відділку, поки я дограв концерти, ми зустрілися з ним на кордоні. З його історією нас знову забрали в камеру на допит Служби Безпеки Польщі. В камері з нами сидів браток з Рівного. Сказав, що прикордонники просікли, що він колись змінив своє ім’я. Коли Макс сказав, що він з Калуша – пацик з Рівного сказав, що знає одного тренера з боротьби в Калуші. Коли Макс сказав, що це його дід – браток мало не став перед ним на коліна. Коли його діду стукнуло 75 років – з’їхалася братва з усієї України святкувати до Калуша. Він їх багатьох учив і є великим авторитетом української мафії.

Макс заплатив величезний штраф і отримав депорт на кілька років, йому на допиті дали перекладачку з Тернополя і підсунули документи, де він сам підписався під тим, що сфальсифікував запрошення. Тітка з Тернополя допомогла мєнтам і переклала йому так, що він навіть про це не знав. Туристична фірма, що зробила Максу візу відповіла: “Чувак, ми тобі можемо зробити ще одну!” Зате завдяки йому Буль почав їздити на закордонні концерти більше, аніж на домашні і співає про поліцаїв і свободу пересування тепер із ще більшою іронією і задоволенням. В нього ще багато кілометрів, віз і сцен попереду. Не пропустіть його наступні концерти, де б ви не були, він рано чи пізно все одно туди приїде, навіть у тюрму. Але краще ходіть на його концерти, поки ви на волі. Насолоджуйтеся свободою.