Студенти Женя, Саша, Ваня, Вова, що нас прийняли

Це фантастична історія про те, як ми потрапили через складну і заплутану павутину зв’язків і соціальних контактів до Саші на дачу в Каневі. Ми їх абсолютно не знали, Сашко встрибнув в нашу машину і ми заїхали до його батьків за гітарою і поїхали на дачу.

Жені і Вові – 21, Саші і Вані – 18. Саша мріє бути тамадою, йому подобається розважати людей, а Ваня грає дуже добре на гітарі і співає здебільшого меланхолійні пісні. В нього є ціла своя програма і оці от хлопці запросили чотирьох нас, мандрівників експедиції “Наддніпрянщина”   переночувати до себе. І грали, грали, грали. Від Скрябіна до Аукціону. Потім ми знову говорили про життя. Потім Вані подзвонила мама.

– Мам, я в Саші на дачі. Ну, мам! – Сказав Ваня. І вони почали збиратися додому. Саша залишився ночувати з нами. Він вчиться на першому курсі харчових технологій у Києві.

Так хороше у цих молодих і світлих людей. “Та ми на цій хаті бухаєм просто” – спробували здатися крутими пацани. А потім почали грати і співати . А я сидів і думав, як круто, коли пацани у такому віці мають свою базу, свій простір, запасний аеродром. Цілком ймовірно, що саме під цим ковром запросто може народитися дуже хороша група. Чуєш, мама Вані? Ми в Саші на дачі і ще трохи посидимо, не чіпай.

Прочитайте ще про того, хто влаштував нам цю зустріч.