“Краще провести день народження в лісі”

“ГПУ” зателефонувала Ліні Костенко до її київської квартири, що на вулиці Олеся Гончара. Увімкнувся автовідповідач. Потім поетеса підняла слухавку:

— Представтеся ще раз, — попросила. — Взагалі слухавку я не беру. Але мені сподобався ваш голос. Часто телефонують різні нахаби, навіть після 10-ї вечора. Ставлять абсолютно нерозумні запитання: якими парфумами я користуюся, що п”ю і їм. Минулого тижня телефонувала журналістка із Франції. Не взяла слухавку. Не хочу відокремлюватися від людей, просто не маю часу.

На запитання, як проведе день народження, відповідає коротко:

— Удома.

Подумавши, додає:

— Дозволю привітати мене всім, хто забажає. А потім знову закриюся. Взагалі, краще провести день народження десь у лісі, подалі від людей.

— Над чим зараз працюєте? — цікавлюся.

Цього місяця здаю дві книги

— Цього місяця здаю дві книги, — каже Ліна Василівна. Потім чемно прощається і кладе слухавку.

— Ліні Василівні додзвонитися — щось фантастичне, — розповідає Олег Медведєв. Під час помаранчевої революції він організовував прес-конференцію Ліни Костенко у штабі “Нашої України”. — Навіть тоді до неї не можна було додзвонитися. Вона брала слухавку, лишень коли телефонував сам Ющенко або — іноді — Борис Тарасюк.

У Спілці письменників нам повідомили, що творчого вечора Ліні Костенко робити не будуть. Адже Ліна Василівна не належить до Спілки.

— 1999-го на свій ювілей вона влаштовувала творчий вечір у Києво-Могилянській академії, — згадує президент цього вузу В”ячеслав Брюховецький, 59 років. — Казала: тільки те, що відбувається в Могилянці, є її ювілеєм.

Додає, що цього року в Могилянці нічого не буде.

— Іноді я ходжу вітати Ліну Костенко з днем народження. Цього року не знаю, чи піду. Якщо буду в Києві і мене запросять, то піду, звісно. Що дарувати, не придумав.

В”ячеслав Степанович розповідає, що працював із донькою Ліни Костенко Оксаною Пахльовською в Інституті літератури.

— Вона організувала кафедру літератури в університеті.

77-річний Юрій Мушкетик зізнався, що Ліну Костенко не бачив кілька років.

— Із задоволенням читаю публікації Ліни Василівни. Вітати не піду, бо не запрошений. Ліна Костенко — найбільший поет України і найбільший громадянин. Коли ми востаннє спілкувалися, вона чи не щотижня їздила до Чорнобильської зони. Проводить там дуже багато часу. А після смерті свого чоловіка зовсім усамітнилася, — каже про Василя Цвіркунова, який до 1973 року очолював столичну кіностудію імені Довженка. Саме в часи його керівництва було знято фільми “Тіні забутих предків”, “Камінний хрест” та “Криниця для спраглих”.

Поет Іван Драч, 70 років, розповів по телефону, що бачився з Ліною Василівною дуже давно. На питання про день народження зреагував бурхливо: “Це питання інтимне, і я не знаю на нього відповіді”. Після чого поклав слухавку.

1930, 19 березня — народилася в містечку Ржищів на Київщині в родині вчителів
1936 — із родиною переїхали до Києва
1956 — закінчила Московський літературний інститут
1957 — перша збірка “Проміння землі”
1961–1977 — 16 років не видавала своїх книжок як протест радянській цензурі
1987 — Шевченківська премія за роман у віршах “Маруся Чурай”
2000 — помер чоловік Василь Цвіркунов від серцевої недостатності, застрягши на півтори години в ліфті
50-річна дочка Оксана Пахльовська працює завкафедрою української літератури римького університету в Італії

ПЕРЕГЛЯНУТИ НА САЙТІ GAZETA.UA