звертання до звйозд

слухайте, дядя, відчепіться від мене) уявіть, шановні друзі, вперше в мене таке, да все буває в перший раз, я робив два тижні інтерв’ю (точніше затверджував його), так як дядя вордом не вміє користуватись – затверджували ми усно при зустрічі)
і тут дядя мені дзвонить і каже – не треба цю статтю друкувати, я заплачУ! він думає, що я в нього гроші візьму, ХА!
на затвердженні він несе просто чорну муть, роблячи з нормального матеріялу патетичне гівно. я не впираюсь, бо принаймні ця редакція друкує таку патетику, мені абсолютно все одно, що він виправить у своїх відповідях. хоча, знаєте, що таке – затверджувати інтерв’ю? це виправляти фактичні помилки, а не додавати вставних слів і зворотів у свої відповіді.
так ні, до того ж, він править і мої запитання))) окей, я теж не впираюся, хоча раніше ніколи з таким не стикався)))
і після цього всього ТРАХАННЯ МОЇХ МІЗКІВ він каже – давай вона не вийде, а?
та курва не вийде. заткнись і не дзвони мені більше, так мені тепер і друзі його звонять.
і цю статтю мене просили зробити крім нього ще дві людини.
та пішли ви всі в сраку.

і найголовніше! зверніть увагу саме на це! якби я вам сказав прізвище дяді – воно б для вас НІЧОГО б не означало, або його б знали одиниці з вас! Зірка мистецька, чорт візьми!

мораль (саме звертання до звйозд): запам’ятайте – коли ви усі станете відомими, ніколи не просіть інтерв’ю на завірку, навіть якщо журналіст збреше щось про вас – над цим треба сміятися та й по всьому.