eb0d7f1-dsc-0188

Дом для всєх нє щєтая собакі в Тбілісі

Ми припхалися в макдак під його закриття і була можливість під час того, як вже перевертали стільці, подивитись, чи не написав нам хтось на КаучСьорфінгу, чи не прийме нас хтось до себе додому. Ніхто нам так і не відписав, здається, ми надіслали запити усім, хто був зареєстрований з Тбілісі на каучсьорфі і навіть писали просто людям на фейсбуці — нуль канєшна. Але мені хтось написав коментар в ЖЖ про те, що в Тбілісі є “Дом для всєх”, русська разработка і воплощєніє. І одразу в правилах я прочитав, що там заборонено розмовляти будь-якою, крім російської. Мда, росіяни завжди відкриті перед всесвітом, русскій мір намагаються зробити скрізь, навіть в якійсь найменшій і найсвітлішій ідеї, як ці — Дом для всех, тобто для тих, хто його потребує — може його отримати, просто прийшовши туди і заночувавши.
Власне я подзвонив хлопцю, який був вказаний в контактах і він сказав, приходьте і спитав, коли будемо. Я сказав, що між 22 і 23 і він сказав “добре, тільки не пізніше”.
А далі ми стояли на виході з метро, під навісом якоїсь будівлі і дивились на те, як вітер і дощ нахиляє дерева. Це вже вдруге нас приймає Тбілісі таким дощем. Цього разу ми вирішили перечекати і я познайомився з хлопцем, який розповідав про те, що всі молоді люди в Грузії хочуть втекти до Києва і там шукати роботу, бо в Москву тепер дорога закрита, а в Тбілісі 300 баксів — це супер-хороша зарплата, а він отримує 100 і працює щодня без вихідних. Дуже приємний хлопець. Дощ закінчився і ми пішли в різні сторони з ним. Ми йшли в бік “дому для всєх” крутою вуличкою вгору. Було дуже слизько і часто по бруківці ми з’їжджали вниз.
Я знову набрав хлопця, він вийшов і навіть нас зустрів, але він виявився не власником дому, ми зайшли і потрапили в реальний русскій мір. Власник — спав на ліжку сам, хлопець, який нас зустрічав, спав під столом з горою книжок ще й за якоюсь сіткою, ми вибрали собі місце на підлозі, де вже майже не було де яблуку впасти. За вікном спалахували блискавки і почався знову дощ. А власник не спав і постійно кричав, власне ще ніхто не збирався лягати спати, ми пішли до ванної, двері рипіли дуже сильно, як завжди, їх можна просто змазати, але русському чєловєку краще двадцять разів на день повторювати “нє скріпітє”, так реально пріятніє.
Власник кричав “кто там так позно пріпьорся” і його слуга йому доповідав з-під столу “оні прєдупрєділі”. Це все виглядало настільки ж комічно, наскільки безглуздо і на той момент не смішно. Ми почувались реально дуже і дуже зайвими в русском мірє. Але дощ за вікном ставав все сильнішим і сильнішим, гарячої води не виявилось, а кран холодної, знову ж таки, як і майже скрізь в Грузії був зламаний і вода лилась весь час. Туалетний бачок теж був зламаний і треба було набирати воду в тазік. Класика.
Вранці ми прокинулись по установкє начальніка, який всіх розбудив, раніше, аніж всім цього хотілось, хтось вчасно втік на балкон спілкуватись. Там ми познайомились з кількома українськими автостопщиками. Вони були дуже навіть нормальні, але здається, вони навіть кайфували від порядків у цьому “домі для всіх”, тому вибачайте, напевно, наш опис дуже суб’єктивний і русофобський попросту.
Хоча русскій мір прийнято називати все ж пламєнний совок, який живе не лише в душах і серцях громадян Великої і Могучої, а й в багатьох хохлів, більшості білорусів, в деяких грузинах, вірменах і так далі… Тому просимо нікого не ображатись на нашу нетолерантність до дікого совка.
А в кімнаті були баталії — власник намагався когось примусити помити посуд, а когось “пріготовіть ЛАПШУ”, ми не хотіли ані їсти, ані користуватись їх посудом, а ввечері принесли їм дари — якусь шоколадку і коробку цукерок, які знайшов на кухні ватажок зранку і сказав, що це “ізлішєства”, треба було принести пачку гречки чи картоплі… Ну ізвінітє, друзья, ми не думали шо все настільки плохо…
Коли відро лапши було зготоване, виявилось, що голодних і бажаючих її їсти не так і багато, на що ПІОНЄРВАЖАТИЙ відреагував очєнь мьотко – “нє будєтє кушать?!?!! тогда я вам в уши буду лапшу засовівать!”.
Корочє змотались ми звідти дуже швидко і поїхали собі в Казбегі.

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ