Джеф і Сандра – французи з Тулузи

Джефу 24, він працює начальником охорони. Він майже не знає англійської, коли я підійшов до нього на заправці – там, на щастя, був вай-фай і я все переклав йому гугл-транслейтом. Вони були фактично перші, до кого я підійшов там учора, на роздоріжжі біля Марселя. Не зважаючи на мовний бар’єр, вони намагалися мене якомога більше розпитати про все.

Сандрі 22, вона працює медсестрою в госпіталі.

– Да, я працюю з дуже старими людьми. Не можу сказати, шо це пік моєї кар’єри, але мені подобається.

Вони відкрили мій фейсбук і розглядали фото з подорожі. Я трохи розказував про людей, яких зустрів.

– Я так зрозуміла, шо ми наступні, да? Джеф, причешись!

Вони пригощали мене шоколадом і чіпсами, ми дуже швидко доїхали до повороту на Тулузу. Обнялись, попрощались. На заправці стояли ще двоє французів з рюкзаками. Так вийшло, що ці двоє їхали якраз до Тулузи. Тож я обнявся ще і з ними і передав Джефа і Сандру в руки наступних попутників.