Джош: Усі мої друзі у Львові
Українець по духу. Малазієць за паспортом. Індієць за походженням. Християнин за віросповіданням. 7 років провчився в Україні на медика, щоб повернутись у 2009 у Малайзію і дізнатись, що Малайзія більше не визнає українських дипломів.
– На одному курсі було 1200 малазійців. Що з ними зараз? Як вони працюють? Я не знаю.
– Це проблема з українськими дипломами чи з малазійським законодавством?
– Думаю, що з малазійськими законами.
А я думаю, що Україна безпідставно втратила величезну армію студентів, які стабільно приносили дохід навчальним закладам і МОН мали би в цьому розібратися.
Джош повернувся після 7 років навчання на лікаря без жодної можливості займатись лікарською справою. На його навчання в Україні вся родина жертвувала гроші.
– Я досі дуже хочу бути лікарем. Але не можу.
Тому він працював якийсь час у Львові гідом для англомовних груп. Каже, шо тоді англомовних гідів у Львові майже не було. Джош хотів би повернутись в Україну, але для цього треба віза і гроші, плюс заробити зараз в Україні неможливо у порівнянні з тою ж Малайзією. Тут він працює у телекомунікаційній компанії.
Нас звели ще до того, як я вперше приїхав у Малайзію, це було більше як два з половиною роки тому, але ми ніяк не могли зустрітись. І от, нарешті, це сталось.
Я питав у Джоша різницю між містами, у яких він вчився. Перші три роки він провів у Сімферополі, чотири у Львові.
– В Криму ми постійно були у небезпеці. Нас не пустили на парад у Севастополь, бо сказали, що на ньому будуть неонацисти і нам заборонено туди їхати. Моїх однокурсників били просто за те, що вони з Малайзії. Такі історії були весь час. Одного малазійця взагалі вбили. У Львові я зустрів расистів тільки один раз за всі роки.
При цьому всьому Джош дуже любить Україну і мріє повернутись, хоча б просто відвідати друзів.
– Усі мої друзі у Львові. В Сімферополі? Ні, нікого немає.
Ось така історія, друзі. А ви думали нацизм русского міра поширюється тільки на найближчих сусідів: хохлів, чурок, бульбашів, азерів ітд. Нацизм ніколи не обмежується приниженням однієї нації і завжди закінчується погано для всіх. Сподіваюсь, ці організації в інших частинах України зникнуть як роса на сонці і дуже скоро.
