Харків

Їду в Харків в купе з трьома чоловіками.

Вони їдуть окремо і так співпало, що всі троє – німі.

На моє “Доброго вечора!” – відвернулись в різні сторони.

Хоча один вийшов в коридор і заговорив по телефону.

Може це якесь спеціальне німе купе, що поглинає звуки?

Сподіваюсь, що німі не хроплять.

Сів на харківський трамвай і випадково потрапив на зйомки сіквелу Люди в чорному. На жаль, я кастинг не пройшов. Не було костюму.

Колись я підживав у Харкові на цьому проспекті. Гагаріну смішно.

Колишні студенти медіакомунікацій університету Каразіна не знайшли жодного харківського ЗМІ, у якому було б цікаво і перспективно працювати, тож зробили власне. За якимось збігом обставин інтерв’ю у Харкові в мене взяли саме вони.

В Харкові дуже круто було вчора. Ми ще годину після закінчення теревенили про страхи, перешкоди і спокуси, а потім я глянув на годинник – і ми так разом і побігли на поїзд. І всі харківські світлофори на нашому шляху перемикались для нас на зелене. Дякую вам, харків’яни і світлофори!