День Незалежності

День народження країни для мене почався по-особливому..
Взагалі, я давно зрозумів, що визнання – це штука дуже і дуже сумнівна і взагалі часто шкідливо. Вчора зустрічався із [info]mint_sniff, говорили про те, як люди скурвлюються. Я попросив, аби, коли я почну скурвлюватися, Аня мене там вщипнула чи хоч якось просигналила. Але, сподіваюсь, цього не станеться, поки довкола мене є такі люди..
Люди, які тримають на цьому світі мене (не зкурвленого), люди, які створюють такі дні, як сьогоднішній. І люди, які визнають мою працю, те, що я роблю, люди, які пишаються мною, а не заздрять, пускаючи слину.
Сьогодні вранці ми обмінялися привітаннями з чудовою людиною Володимиром Едуардовичем Масловим. Колись у школі я дуже любив те, що він робив для неї, те, що він робив для нас, зараз це може видатися смішним, але тоді це для мене було визначальною річчю. Тоді, я побачив на прикладі Вчителя, якою може і має бути сильна людина. Сильна, поважна, непретензійна, при цьому своєрідна і інтелектуально-загартована. Я пишався (і пишаюсь), що знав (і знаю) таку людину. Тоді я пишався своїм Вчителем, а тепер – другом (хоча пан Володимир так і залишився моїм Вчителем. Тільки тепер не вчителем історії, права і філософії, а Вчителем Життя. Сьогодні я впевнився, що він також пишається мною, СУМНО і, знаєте, це краще за будь-яку платню, за будь-які гонорари, я отримую величезний кайф від того, що це подобається людям, від того, що я роблю, можливо, часто щось і неправильно, але загалом прямую вперед і не збираюся зупинятися доти, доки мене не зупинить щось. Сьогодні я отримав, певно, один з найцінніших подарунків, які мені доводилось отримувати і мені страшенно незручно через це, оскільки я нічого такого не подарував і подарувати поки що не можу, але я сподіваюсь, що це певний стимул мені досягти ще більшого, стрибнути ще вище і при цьому не зазнатися. Я дуже боюся зазнатися, я бачив сотні людей, які змінються на очах, перетворюються із людини в недолюдину, якщо я почну трансформуватися у щось подібне, пообіцяйте мені, що поінформуєте про це вчасно. Бо натомість, я бачив і купу людей, які за свої роки так і не скурвилися, яскравий приклад цьому – Юрко Покальчук. Так, можливо, він занадто багато каже про колонію, але, він заслуговує на визнання хоча б за це, вже не кажучи про його приятельський характер і письменницький дар, я можу теж саме сказати про Ларису Денисенко, вона, також робить величезну справу для культури під назвою Документ+, є популярною, але при тому вона  абсолютно людяна :) Теж саме можна сказати про мого Вчителя, він, хоч і не має популярності серед мас (він її і не прагнув ніколи мати), хоч і не робить щось таке особливе, як то робить Юрко, він все одно бачив і вчив багато людей, він спілкувався з різними людьми і при цьому залишився найкращим Вчителем (і не тільки моїм). І при цьому він робить не таку особливу справу, але надзвичайно потрібну – виховує майбутнє нашої держави!
І я пишаюся, що маю в близьких друзях справжніх людей! Саме вони творять нашу Україну!
З Днем Незалежности Вас!

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ