футб

Іштван – тренер жіночої команди Будапешту з футболу

Колишній голкіпер. Я їхав з ним з Мішкольця до Будапешта, бо зранку лив страшний дощ і не хотілося виходити з номеру, не кажучи вже про те, щоб десь йти стояти на трасі і стопити.

В нього роздовбаний мерс, з прозорого люку трохи підтікає. Смішно, бо коли я його чекав у назначеному місці зустрічі, під’іхав інший чувак на новесенькому мерсі, в костюмчику, він вийшов і я йому сходу сказав “Хелоу”, він посміхнувся і теж сказав мені “хелоу”. І пішов собі. Я чомусь був впевнений, що це Іштван і встиг навіть подумати, що мій старий пошарпаний рюкзак буде дуже еклектично дивитись у вікні цього мерса. За 5 хв під’іхав нормальний мерс, який пасував до мого рюкзака значно більше.

– Дівчат тренувати дуже важко, – сказав Іштван. – З дітьми й то простіше, ніж з дівчатами. Вони більше піддаються тренуванню.

Дітей легше тренувати, ніж дівчат. Ах ти ж сексист!

Іштван колишній голкіпер. Приїжджає в Будапешт тільки на роботу, потім знову вертається додому в Мішкольц.

– Я не люблю Будапешт, тут затори завжди. – Каже він. Я поцікавився, чи був він колись на Сігеті.
– Ніколи не був, хіба там є щось цікаве?
– Та от я не з Угорщини, але два рази там був.
– Серйозно? То це може ти? Якось під час Сігету в мене від звуку шибка у вікні вилетіла.

Я собі уявив, яким має бути звук, аби з незаселеного острова на Дунаї добило десь до шибки мого водія голкіпера)))

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ