Іван – посол України, гривні, і Володимира Великого
У вересні під час форуму ходив на дві мої лекції. А 20 вересня взяв і поїхав у подорож до Китаю і почав вести цикл розповідей “ЗвиChina подорож”.
22 вересня Іван написав: “Дякую за надихання. Мені подобається твоя манера писати. Щось з того переймаю.” Блін, ви собі не уявляєте, як це приємно, читати щось таке від людей, що втілюють свої мрії.
Китай для Івана буде 24-ою країною. Він їздив на велосипеді по Кенії і Танзанії і взагалі багато подорожував.
Тепер у Івана дуже концептуальна подорож. Він посол України, гривні і Володимира Великого. Іван назбирав 500 1-гривневих купюр. Частину від друзів позбирав, частину наміняв у Чернівцях у маршрутчиків. І тепер він роздає їх усім на своєму шляху. Коли в маршрутках закінчуються гривні для решти – знайте, хто у цьому винен! Всі ці сотні купюр Іван возить в чемоданчику, на якому раніше був український прапор збоку. В Криму через цей прапор на нього напали.
– Забрали тільки прапор, в лоб дали. – каже він. – Інші речі, в тому числі валізу, не чіпали. І то дуже добре, бо там же ж купа банкнот ворожої держави.
Вже майже 100 авто зупинив Іван і майже 7 тисяч кілометрів проїхав. Зараз він по дорозі в Казахстан за китайською візою. Росія, Узбекистан, Таджикистан уже позаду.
Крім гривневих купюр для сувенірів у Івана взагалі немає грошей. Він здійснює свідомо жебрацьку мандрівку, яку я колись здійснював несвідомо з півночі Норвегії в Польщу взагалі без грошей. І те, що я тоді відчував, я читаю тепер у нього. Це прекрасно:
“Коли я вийшов на дорогу з ідеєю доїхати до Китаю без грошей, я налаштовував себе, що зможу переступити через якісь моральні принципи і підходитиму чи до людей на вулиці, чи в кафешки з проханням дати мені їжу. Перед очима виникали образи знедолених жебраків та циган, які я неохоче, та все ж приміряв до себе.
Практика виявилась зовсім іншою. Я НІ РАЗУ не просив їжу! НІ РАЗУ! При тому і не голодував. Люди давали мені їжу самі. Як? Чому? З якої це радості?
От якраз з радості і давали. З моєї радості. В цьому весь секрет! За будь-яких обставин я зберігав спокій і мав позитивне налаштування. Я мандрую. Я кайфую. Дорога. Нові пейзажі. Нові люди. Круто!”