Я ніс тебе в кульку х’юго босс


вав, мені вперше за довгі безсонні місяці приснився таки він – сон! :)
і це було щось абсолютно дике… я катався на гірці в гідропарку, отій високій, з якої у воду плюхкаєшся
я ту гірку не бачив років 5 чи, може, більше.. і ніколи ж на ній не “катався”
(як прокинувся – захотілось поїхати в гідропарк посидіти на березі, покидати каміння у воду,
там, сподіваюсь, ще лишилось кілька нормальних місць)
і в якийсь момент я зрозумів, що я гість тут, мене дуже давно не було в цьому місті
між першим і другим катанієм на гірці я зустрічався з якимось пузатим в костюмчіку,
я не можу точно згадати, але це був якийсь російський політик, майже впевнений, що жиріновскій
просто вів себе він абсолютно неадекватно спокійно як для жиріновського
а потім несподівано приїхала ти!
я залазив на гірку знизу вгору, не тому, щоб не платити, просто я не знайшов іншого входу
і помітив тебе
це було настільки дивно, я не знав, що робити, я розгубився і повис на гірці,
і думав, чому я не біжу обнімати тебе, ми ж стільки часу не бачились,
я висів вниз головою і мені здається дуже крутився в ліжку через це дивне відчуття
далі дірка в сні, в результаті я пам`ятаю тільки що сталось, я ніс тебе в чорному кульочку
так я тебе сховав, в дурацькому чорному целофановому пакеті
повсюду звучав лед зеппелін
“ми” зупинились перепочити, кульочок був нелегенький, я оперся на дерево, яке нагадувало драконове
таке могутнє, що воно тут робить?
і мені згадались енциклопедії з ботаніки, я оперся на дерево і побачив інших представників флори
чотирьох пацанчіків, один з них тикав у мене пальцем і ржав, з його уст долунали дуже образливі словоформи
я вступив у “суперечку”, насправді просто по-дурацькому клюнув на провокацію.
ти вже була не в кульочку якимсь чином, отже я опинився в пастці, ти тримала мене за плече і казала не треба
а я казав – тікай, мені хотілося йому сказати щось таке, що ніхто б йому не сказав, мені так здавалось
і я сказав щось дурне, ти взяла мене за руку і ми побігли в нікуди, більше я нічого не пам`ятаю,
тільки те, що я біг і думав про Кларісу, яка запитала Монтега, чи щасливий він, запитала і теж втекла
залишивши його наодинці з думками.

Напишіть відгук

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ